Проблема протистояння між екологами і лісовими господарствами на тему саджати чи не саджати дерева на тій чи іншій території нашої держави існує уже не перший рік. У чому причина такої ситуації? Екологи стверджують, що заліснюючи деякі ділянки лісники шкодять природі, знищуючи тим самим унікальні території, створені природою десятки мільйонів років тому.
Проте є й інший бік медалі – лісистість у різних природних зонах не досягає оптимального рівня, за якого ліси найпозитивніше впливають на клімат, грунти, водні ресурси, пом’якшуючи наслідки ерозійних процесів. Згадаймо також про Кіотський протокол і його цілі згідно зі статтями 3.3 та 3.4, які регламентують діяльність у сфері змін у землекористуванні і лісовому господарстві з метою пом’якшення зміни клімату (скорочення викидів).
Сторонами у Рамковій конвенції ООН про зміну клімату визнано важливу роль лісів як наземних поглиначів і нагромаджувачів парникових газів. За оцінками Міжурядової групи експертів зі зміни клімату, у 2000 р. майже 25% обсягу всіх викидів CO2 було наслідком переведення лісів здебільшого для сільськогосподарських потреб у тропічній зоні, що більше, ніж частка викидів транспорту.
З метою досягнення цілей Кіотського протоколу необхідно стимулювати суб’єктів господарювання до збереження корінних типів лісу, застосування безпечних для довкілля лісозаготівельних механізмів, це допоможе запобігти істотним порушенням та зміні типу лісового ґрунту як резервуару органічного вуглецю та спричинити додаткове його вивільнення.
Між залісненням і лісовідновленням існує суттєва відмінність
Різниця між залісненням та лісовідновленням полягає в тому, що заліснення відбувається на ділянках землі, які не були вкриті лісом протягом щонайменше 50 років, тоді як лісовідновлення відбувається на території, яка була вкрита лісом до 31 грудня 1949 р. Діяльність щодо заліснення та лісовідновлення часто передбачає підготовку земельної ділянки для садіння дерев, що може призвести до змін у нагромадженні та абсорбції у всіх резервуарах вуглецю.
Основною причиною, через яку підприємства Держлісагентства не можуть оформити правовстановлюючі документи є дороговизна оформлення державних актів на землі непридатні для ведення сільськогосподарських робіт і нерозуміння з боку місцевої влади
Передача земель запасу та резервного фонду здійснюється за рішенням органів місцевого самоврядування спеціальними комісіями. Проте, незважаючи на наявність значних площ земель, придатних під заліснення (лісовідновлення), існують певні перешкоди для створення (відновлення) лісів на таких ділянках. Зокрема, деякі керівники сільських (селищних) рад, а також сільські громади відмовляються передавати земельні ділянки до держлісфонду. Крім того, причиною є висока вартість проектів відведення земельних ділянок під заліснення та оформлення державного акту на право постійного користування ділянкою (за деякими даними – 1000-1500 грн./га).
Деякі відмови передачі ділянок органами місцевого самоврядування мотивуються різними причинами, наприклад, резервуванням ділянки для наступного заповідання тощо.
Передаючи ділянку під заліснення держпідприємствам лісового господарства, її обстежують на наявність «червонокнижних» видів
Обстеження ділянок, які планують передати лісовим господарствам під заліснення, проводять екологи. Опісля цього, якщо на території не виявлено видів Червоної книги України чи унікальності самої ділянки не доведено, державним підприємствам, підпорядкованим Держлісагентству України, дають «зелене світло» на проведення на цих територіях лісокультурних робіт.
