Новина

Віктор Сівець: Попит на мисливські послуги дуже великий

- Яким було українське мисливське господарство в часи СРСР і як ви оцінюєте його сьогодні?

- У Радянському Союзі не було єдиного нормативно-правового акту, який регулював би відносини у галузі мисливського господарства та полювання на всій території.

Кожна союзна республіка приймала свої положення або правила полювання. Україна була першою з колишніх союзних республік, яка прийняла на початку 2000 р. Закон «Про мисливське господарство та полювання».

У 1990 р. копитних в нашій країні було 254,6 тис. голів, а обсяг їх видобутку – 17,4 тис. голів. Потім, разом із економічною кризою, почався спад поголів’я і добування тварин, який тривав аж до 2002 р.

Тоді були відзначені найменші показники: відповідно 179,5 тис. голів та 5,2 тис. голів. Вже з 2003 р. мисливське господарство почало відроджуватися, і це відображалося в поступовому збільшенні чисельності дичини в мисливських угіддях. У результаті, за даними обліку в 2011 р., в Україні нараховувалося 244,7 тис. голів копитних і було видобуто 13,7 тис. голів.

- Як ви оцінюєте попит на мисливські послуги в Україні?

- Попит дуже великий, і він буде лише зростати. Так, порівняно з 2005 роком доходи від реалізації товарів і послуг у мисливському господарстві зросли на 35%, до 37 млн. грн. Ми усвідомлюємо, що ці показники не відображають наших потенційних можливостей.

У нас більше 320 тис. громадян щорічно беруть участь у полюванні. Якщо говорити про перспективи, то нам необхідно рівнятися на наших сусідів на Заході. Вся площа мисливських угідь у Польщі, наприклад, розділена на 5250 постійних мисливських територій, середня площа яких становить 6 тис. га.

Більшість цих територій (4414) здають в оренду мисливським клубам, на 436 територіях мисливське господарство ведуть державні організації – в основному державні лісогосподарські підприємства. Подібна структура ведення мисливського господарства є в країнах Балтії, в Чехії, Словаччині, Угорщині, Румунії, країнах колишньої Югославії.

- Чому в Україні не розвивається галузь? Хто винен?

- Проблеми в інертності галузі, у веденні мисливського господарства найбільшим користувачем угідь є Українське товариство мисливців і рибалок, яке керується старими методами, що не дозволяють залучати інвестиції, не даючи можливості організаціям всередині УТМР проявляти господарську ініціативу.

- Що змінилося з появою приватних мисливських господарств?

- Із появою приватних мисливських господарств спостерігається відчутне зростання поголів’я мисливських тварин. Це зумовлено тим, що приватники вкладають в розвиток господарств значні кошти, забезпечуючи тим самим надійну охорону мисливських угідь та ефективну підгодівлю тварин.

- Чому інвестори не поспішають вкладати кошти в розвиток мисливства як бізнесу?

- У господарствах приватної форми власності вже вкладаються значні кошти. Але на сучасному етапі кошти вкладають скажімо для власного задоволення, для забезпечення полюванням себе і друзів.

Це витратна стаття видатків приватних фірм, які мають такі господарства. Там і не ставиться питання про прибуток від полювання. Але, як свідчить досвід, знову ж таки передових країн, від полювання можна отримувати нормальний прибуток.

Особливо це стосується вольєрних господарств, в яких поєднуються полювання на великий трофей, звичайне полювання за кількістю здобутих особин (неперспективні самці, старі й молоді самки), а також торгівля м’ясом дичини (це можуть бути туші дичини, добуті мисливцями або спеціальне постачання в ресторани або торговим організаціям на замовлення).

У цьому відношенні треба підкреслити, що, згідно з нашим законодавством, власники вольєрних господарств недержавної форми власності мають суттєві переваги.

Мисливські тварини, розведені у вольєрах цих господарств, не відносяться до державного мисливського фонду, з усіма приємними наслідками, що випливають з цього факту.

Полювання на тварин, які відносяться до державного мисливського фонду, суворо регулюється державою: встановлено терміни полювання на той чи інший вид, ліміти та норми видобутку, ліцензії, відстрільні картки і т.п.

Журнал "Бізнес

27 серпня 2012 року