Новина

Василь Баран: «В організації лісовиробництва і всіх надбань основну роль відіграють люди»

Мене часто запитують: що найбільше запам’яталося за час роботи? І тоді подумки пригадую буденні справи від першого дня до сьогодні, – так розпочалася наша з Василем Павловичем розмова в головному офісі Урманського лісництва ДП «Бережанське лісомисливське господарство». Василь Павлович уже давно на заслуженому відпочинку, та незважаючи на це він частий гість Урманського лісництва, адже душа лісівника і досі вболіває за рідне лісництво, що в Урмані на Бережанщині, служінню якому він присвятив все своє життя – 55 років трудового стажу за плечима пана Василя, з яких 45 літ на лісівничій ниві і 35 – на посаді головного лісничого. Знання і навики досвідченого лісничого прагнуть перейняти й молоді лісівники. Його мудре слово завжди авторитетне, бо ж до кожного питання він підходить професійно й відповідально. За це й був нагороджений орденом «Знак пошани» та удостоєний звання «Заслужений лісівник України».

Трішки біографії

Василь Павлович Баран народився 1 вересня 1937 року у сім’ї біщецьких трударів-хліборобів, де від рідних почерпнув глибоку повагу й шану до праці, до людських надбань. Ці вічні цінності проніс пан Василь крізь роки, плекаючи їх працював на виробництві, навчаючись у Кременецькому лісотехнікумі, а згодом у Львівському лісотехнічному інституті, який закінчив 1972 року, й надалі займаючись лісівничою справою.

Пан Василь згадує слова свого наставника Євгена Юркевича: «Ти, Василю, поки молодий, підковуйся теоретично. Зараз без науки не можна. Ліс – не лише дерево, а передусім – екологічна безпека».

«Так от, відповідаючи на запитання, що найбільше запам’яталось, - продовжує Василь Павлович, - скажу без прикрас: насамперед заліснення ярів і крутосхилів. У 60-70 роках ми найбільше висадили лісів для захисту земель від водної і вітрової ерозії». Таких насаджень на прилеглих до Урманського лісництва неугіддях є 470 гектарів. Тепер ті зелені озера – майже зрілі соснові бори. Завдяки їм збережено сотні, а може, й тисячі гектарів родючих земель, а річки – від брудних потоків, що несли з собою тисячі тонн міндобрив і гербіцидів.

Лісівник повинен жити своєю роботою, постійно дбати про зелені насадження. Повинен усе добре обміркувати, прогнозувати, аби не помилитись у проектуванні нових якісних посадок. Адже такі помилки можуть бути виявлені лише через десятки років, коли сіянці перетворяться у зрілі дерева. Тож справжній лісівник інтуїтивно відчує всі нюанси довколишньої природи, визначає вік дерев і кущів, стан здоров’я лісових дерев і звірів.

Новаторство розсадників та метод реалізації ялинок урманського лісівника зацікавило тодішнє керівництво Держкомлісгоспу

З особливою гордістю заслужений лісівничий розповідає про своє багаторічне «дітище» - Урманське лісництво, яким нині керує його вихованець Андрій Кулик. Зокрема, в урочищах Хім, Глибока Долина в Надрічному, Залісок – в Урмані, де зараз ростуть чудові хвойні насадження. До речі, пан Василь згадує, як він придумав новаторські розсадники, що дуже зацікавило тодішнє керівництво Держкомітету лісового господарства України:

«Ліс починається з розсадника. Але якщо весь час вирощувати саджанці на одному місці, виснажується грунт. А на пісній ріллі насіння погано приживається і рослини слабкі. От я і вирішив щотри роки «переносити» шкілки на інші ділянки, аби світло падало на них весь день. Цей метод зацікавив Міністерство лісового господарства. Якось навесні, коли ми висаджували насіння на новій ділянці, до нас завітав перший заступник міністра лісового господарства України Валерій Брежнєв, який попросив показати всю господарку Урманського лісництва. – І новаторські розсадники оглянемо, - озвучив міністр. Два дні оглядали господарку лісництва. – Ми  ваш досвід узагальнимо, щоб і в інших лісництвах вирощували культури так, як у вас, - сказав Валерій Михайлович.

Через якийсь час у лісництво навідалися два перші заступники міністра Георгій Бабич і Микола Колісниченко, яких зацікавив мій метод реалізації ялинок. Я посадив п’ять тисяч рослинок у горшки. Коли вони підросли до 50-60 сантиметрів виставив їх на продаж. Кажу покупцям: поки деревця невеличкі, їх можна тримати у приміщенні, а згодом висадите їх на присадибну ділянку на честь дня народження чи ще якусь принагідну подію в родині. Розійшлися мої ялиночки не лише в Урмані, а й навколишніх селах. І приємно, коли бачу на подвір’ях стрункі ялинки. Тепер напередодні Нового року рідко хто йде до лісу, щоб зрубати ялину.

У двох теплицях лісництва ще вирощують модрину європейську, ялину сріблясту та частково сосну. Вирощені сіянці висаджують у школах, під зрідженим пологом лісу. Основним деревостаном є насадження бука європейського. А ще введено високопродуктивні породи дугласії зеленої, кедра та деяких інших порід, створюються цінні породи дерев, зокрема, дуб.

За ліцензіями на полювання в Урманському лісництві приїжджали з-за кордону

З особливим трепетом Василь Павлович згадує й про лісову фауну лісництва. Протягом 1975-1945 років у лісництво було завезено 500 фазанів із Запорізької області. Побудували спеціальні вольєри для їх розведення, а потім випускали їх на волю. Значна частина приживалася в тутешніх лісах. Приживляли в Урмані й оленя благородного. З місцевої фауни є тут і козулі, і лисиці, і зайці-русаки і різновид птахів.

Вирощували тут також і кабанів, а у визначений час відкривали на них полювання. За ліцензіями на полювання приїжджали навіть закордонні мисливці, зокрема австрійці.

Додатковим надходженням в скарбницю лісництва було побічне користування – збір лікарської сировини, грибів, плодів та ягід. На зборі лікарської сировини у нас працювали студенти біологічного факультету Тернопільського педагогічного інституту, - говорить пан Василь які збирали по 7 центнерів лікарської сировини – звіробою, мати й мачухи, дубової кори і ін.

Урманське шкільне лісництво – одне з кращих у області

Більше 20 років тому виникла ідея створення шкільного лісництва при Урманському лісництві. Відтоді щороку ряди природолюбів поповнювалися новими школярами. В середньому щороку їх було 25. Відтак вони завжди допомагали лісівникам у садінні нових лісів, доглядали за ними, збирали насіння, допомагали заготовлювати корми для зимової підгодівлі лісових мешканців. За Урманським шкільним лісництвом закріплено 207 га лісу. Гарним прикладом є посадка лісокультур в урочищі Корчунок, де діти посадили 15 га лісу, відсоток приживлення який становив 97. До речі, вихованців Урманського шкільного лісництва, які бажають вступити на відділення «лісове господарство» у Кременецькому лісовому технікумі щороку більшає і це тішить, адже ці діти уже знають багато про всі види лісокультурних робіт не з теорії, а втілюють їх на практиці. А це означає, що в майбутньому Урманське лісництво поповнять молоді фахівці лісової галузі.

Головним завданням лісоводів Урмані завжди було створення високопродуктивних насаджень

-   За весь період праці в лісовому господарстві я вдячний людям, які творили ці блага. Віддаю велику шану лісовій охороні, яка не лише примножувала лісові надбання, а й охороняла їх. В лісництві були організовані бригади, які заготовляли ліс, відвантажували його, але основним завданням лісоводів завжди було створення високопродуктивних насаджень, яке починається від збору матеріалу, якісної посадки лісокультур та догляду за ними, - підсумовує нашу розмову Василь Павлович.

А ще пан Василь впевнений у тому, що запорукою досконалого ведення лісового господарства є висококваліфіковані робітники. Василь Павлович постійно дбав про те, аби основні ділянки виробництва очолювали фахівці, усіляко заохочуючи працівників підкріплювати себе теоретичними знаннями, навчаючись у спеціалізованих навчальних закладах – Кременецькому лісотехнікумі та Львівському лісотехнічному університеті. Отож не дивно, що лісництво завжди на видноті, адже є кваліфіковані кадри, які сумлінно ставляться до виконання своїх обов’язків, якими і славиться Урманське лісництво.