Смарагдово-брунатної барви побіля офісу Улашківського лісництва не бракує – навіть тепер, на початку квітня, котрий за аналогією із баченням тамтешнього лісничого Олега Шевчука, і нам ввижається скоріш за березень – через його сповільнену налаштованість на весну…
Так слово за словом, вживаючись у тему, пізнаємо-осягаємо, чому квітневої днини, принаймні минулої похмурої п’ятниці, так песимістично мислить наш співбесідник і гід візуальної мандрівки просторами лісництва (бо насправді до лісу не втрапити ніяк), котре розляглося на землях аж трьох сусідніх районів – Чортківського, Борщівського та Заліщицького. Бо торік, скажімо, лісівники за цю пору вже всі посадки завершували. А нині у лісі – ще повно снігу. Лісничий не приховує: запізніле тепло не може не вплинути на вегетацію рослин. Адже чим вона коротша, тим менший буде й приріст. Побачимо, яким виявиться ще й літо.
Наш співрозмовник зазначає, що свого часу служив у Архангельську – там зима триває вісім місяців, а інші – чотири – ділять між собою весна, літо й осінь. Схоже переживаємо цьогоріч й ми –«такої зими не було 30 (!) років…». Невідомо, як ще вийде із зимівлі насіння жолудів, прикопане у півметрових заввишки траншеях, - може прорости й пустити пагони. А торік же вдалося заготувати його, свого власного, аж 3 тонни (бо траплялося, що добирали на Житомирщині). Загалом лісництво займається зеленим живцюванням – є до реалізації та й на благодійні цілі до 6 тисяч саджанців і туї, і ялівця козацького, і ще, і ще…
- Посадок маємо не дуже багато – десь гектарів 14 цьогоріч, - розповідає пан Олег. А відтак – про те, що лісівники тепер переходять на європейські методи господарювання, приміром щодо надання послуг. Нарікає, що прикре скорочення штату добралося й до лісівничої галузі: раніше на всю величезну господарку нараховувалось 10-12 лісівників, а тепер – лише четверо. Зазначає, що лісництво (як і галузь загалом) тримається на загартованих кадрах, а от молодь не дуже-то затримується. Воно й звісно: робота не з легких, за будь-якої погоди й умов, як у тій пісні співається – «і сонцю, і вітру брат».
- Нинішня зима, котра із лісу ще й не вибиралася, дуже «насолила» лісівникам. І звірству, і птаству, тобто лісовій фауні теж непереливки. «Але ми не здалися, підгодовували звірів посилено, - оповідає лісничий. – Понад 20 годівниць розставили і кормами насичували за будь-яких умов: і буряками, й кукурудзою. Навіть на пні ділянкамиїї залишали для друзів наших менших». Дізнаємось із уст пана Олега, що лісове «свинство», тобто дикі кабани, народжуються якраз у березні. Самки «майструють» гнізда з іван-чаю.
Та як його видобути з-під снігу? Ось і залишають лісівники незайманими ділянки із поросляком, що мали б іти під рубку, навмисне для кабанів. Розповідає, як прикро козулям пробиратися по снігу – збивають ніжки до крові. Бо заєць, лис – ті зверху, мов по настилу, йдуть. А ось як мова про браконьєрство заходить, чого в лісництві не бракує, навіть у дні релігійних свят, відчутно крається серце лісничого. Мовить: мають зрости штрафи-покарання разів у десять, тоді б прикрих випадків поменшало б…
Як і сам ліс, головний лісівник улашківського царства снить весною. Каже, як тільки зблисне погідне сонечко, розпочнуть активно висаджувати ліс. Адже до цього стимулює акція «Майбутнє лісу в твоїх руках». Намірів щодо її здійснення не бракує, лише в Улашківцях – біля дитсадка, на довкіл цвинтаря, задля окультурення сміттєзвалища. А нині лісівники займаються заготівлею деревини. Проводяться суцільні рубки там, де дерева поминули етап стиглості. Відвантажується деревина на Озеряни, Надвірну і т. ін. Заготовляється й сировина на паливо – адже нині все активніше впроваджується альтернатива природному газові, зокрема у наших сусідів заліщан.
Олег Шевчук, котрий, власне, й починав свою трудову біографію в Улашківцях, відтак 15 літ протрудився в Білецькому лісництві й уже 12-й рік тут, не приховує гордості: «родзинка» ввіреного йому зеленого царства – то дача Галілея, заказник державного значення. Так і мовить: «Вся наука приїжджає до нас, дивиться». І пояснює: ліс там перестиглий, то – пам’ятка природи, проте яка! Он, добра новація – кінний туристичний маршрут, котрим уже три роки поспіль простують переважно любителі зеленого туризму з братньої Польщі, «захопивши» власних коней, пролягає від села Стара Ягільниця аж до Кам’янця-Подільського, до тамтешнього замку. Та й – через дачу Галілея, де туристи зупиняються на старому лісництві. І, звісно ж, милуються зеленою перлиною Поділля.
А згодом, після обопільно цікавої бесіди, ми, що називається, вживалися у відчутну будь-якої пори року симфонію лісу тут же, поблизу лісництва. В оборі косять оком на гостей двійко буйволів, котрі родом аж із Бразилії. Екзотика – та й годі! Старшенькій буйволиці п’ять літ від роду, молодшій – три. Це – як би ексклюзивна візитівка Улашківського лісництва. За словами лісничого, то директор ДП «Чортківське лісове господарство» Михайло Кільчицький полюбляє такі живі куточки. От і «прописалися» у лісництвах державного підприємства то лані, то олені, то вольєри з дикими-предикими звірами… А тут, в Улашківцях, охочих помилуватися екзотикою не бракує – провадяться й екскурсії, а вихованці сусіднього дитсадка мають цю територію за алею казок.
У розсаднику праворуч будинку лісництва громадяться саджанці туї. Чуємо, що одна алейка вміщає до 10 тисяч черенків – і не віриться. Щоправда, виростає з них коли 5, коли 2-3 тис. саджанців. А он обіч мешканки-ласунки білки припасли просто на землі чимало шишок із розкішної голубої ялини… Перед будинком-теремом застигла у своїй величавості могутня й прекрасна 40-літня (!) плакуча верба – до 3-х метрів в обхваті. І вже зеленіють її розлогі віти. Як і все суще в лісництві, теж снять близькою весною.
