Автор: За інформацією Заліщицької районної газети "Колос"
13.04.2012 03:00
На цю статтю я натрапила випадково, коли робила черговий моніторинг усіх існуючих в Мережі районних газет Тернопільської області. І, думаю, вона варта уваги, адже незважаючи на те, що на Тернопільщині немає ані заводів-гігантів, ні інших промислових виробничих об’єктів, які б становили значну небезпеку навколишньому середовищу, окремі збайдужілі мешканці роблять привабливі місцини природи надто непривабливими для туристів, тож "зелений" туризм у такому стані, в якому він є, не може бути прибутковим...
"Туристичні принади нашого краю дуже неоднозначні. Сумно, але факт: ми постачаємо в інші країни не лише робочу силу, а й туристів. І поки інші держави заробляють на туристах чималі гроші, ми про це лише говоримо.
Сьогодні розвиток туризму в нашому регіоні мав би бути пріоритетним. Культурно-просвітницький туризм міг би приносити чималі кошти в бюджет міста та району, але через погану інфраструктуру, жахливі дороги мандрівники завертають до нас не так часто, як би того хотілося.
До семи природніх чудес України належить перлина західного регіону – Дністровський каньйон, який рішенням Тернопільської обласної ради створено ще 21 липня 2001 року як Національний природний парк. Тут знайдете найдавніші пам’ятки природи – скелі девонського геологічного періоду (від 350-400 млн. років), численні водоспади, замки, листяні, мішані та соснові ліси, цілющі джерела.
На Дністровських схилах – велика кількість рідкісних рослин, тварин, птахів. А ще каньйон багатий історичними пам’ятками, замками, городищами, князівськими поселеннями, фортецями.
Відрадно, що центр Дністровського каньйону розташувався в Заліщиках, а 12 грудня минулого року Міністр екології та природних ресурсів України Микола Злачевський підписав наказ про призначення директором НПП «Дністровський каньйон» Михайла Шкільнюка. Михайло Федорович проявив ініціативу і запросив журналістів на розмову, яка відбулася в приміщенні колишньої стоматполіклініки, де планується офіс для правління «Дністровського каньйону». Поки що тут жодних умов для роботи, ніяких зручностей, ані комфорту. Нічого не облаштовано в кабінетах. Але це аж ніяк не завадило розмові про найголовніші і найцікавіші моменти щодо порятунку екології та історії, туристично-екскурсійного потенціалу Придністров’я. Отож, перше запитання Михайлу Федоровичу було цілком закономірним на мій погляд:
- З Ваших слів, у лютому Ви приступили до виконання обов’язків. З чого розпочали свою діяльність?
- Найперше приніс із дому два комп’ютери, щоб мати зв’язок зі світом, з профільним міністерством, від якого отримую директиви, постанови, запити. Паралельно – дуже важливо сформувати штат-команду однодумців, яка би усвідомлювала: «під лежачий камінь вода не тече». Проблем вистачає і лише спільними зусиллями ми зможемо їх вирішити. Оце приміщення тільки тиждень тому міська рада надала нам. Але особисто Прем’єр-міністр має підписати відповідні документи, щоб це приміщення стало власністю «Дністровського каньйону». Прем’єр передає документи Міністерству, а ми – в прямому підпорядкуванні йому. Така процедура з офісом.
- Михайле Федоровичу, яка мета створення парку «Дністровський каньйон»?
- Найперше – це природоохоронна структура: збереження тваринного і рослинного світу, флори, фауни, пам’яток культури, старовини, проведення наукових досліджень, раціональне використання багатих рекреаційних ресурсів, сприяння підтриманню екологічного балансу в регіоні, популяризація природоохоронних знань.
Загальна площа парку – 10942 га. Землі розташовані на території 64 сільрад, перебувають у власності 39 сільськогосподарських підприємств, Чортківського, Бучацького держлісгоспів, інших користувачів. Територія каньйону – 250 км по руслу Дністра, починаючи від с. Діброва Монастириського і закінчуючи с. Окопи Борщівського районів, впаданням Збруча в Дністер. Каньйон пролягає на території 4 районів – Бучацького, Монастириського, Борщівського із центром у Заліщиках. У кожному є відділення, які очолюють відповідні посадовці та інспектори.
- Чи всюди така катастрофічна екологічна забрудненість, невпорядкованість територій, як у Заліщиках? Ви, очевидно, вже побували в кожному з названих районів і пересвідчились в реаліях «турботи» про навколишнє середовище?
- Повірте, такого, як у нас, особливо у Заліщицькому парку, що належить до садово-паркового фонду України, я не бачив ніде. Жах. Мені доводилось у багатьох виробничих підрозділах працювати, але я переконувався щоразу: все починається з порядку. Чому за кордоном вдячні подорожуючі залишають гроші, бо там вони стикаються з позитивом повсюди, із затишком, із високою культурою людей. Ми свою діяльність розпочали з ліквідації смітниськ. 24 мішків скляної тари зібрали, а вже скільки пластикової! Парк перетворився на суцільні смітиська. І наші працівники взялись впорядковувати його від різних непривабливих пейзажів.
Я, звичайно, не хотів би моралізувати навколо такого ганебного стану, в якому опинився парк, береги Дністра, я тільки апелюю до совісті тих людей, які поруч працювали. Вони, звичайно, всі різні, але хоч єдине – любов до природи – має нас об’єднувати, бодай у цьому не лукавити!
- Скільки працює в каньйоні людей? Яку техніку Ви маєте, адже без цього не обійтись?..
- У Заліщиках по штату має бути 24 осіб, а всього по каньйону – 50. Спільними зусиллями впорядковуємо територію. У нашому парку вже працювали люди з Борщівського відділення. Придбали віники, граблі, вила – оце наші знаряддя праці. Ще пилу маємо, бо повалені сухі дерева тут лежать по 2-3 роки. Зізнаюсь чесно: якщо хочеться зробити – знайдеться все, навіть транспорт. Хоча з Києва обіцяють нам техніку, бо треба об’їжджати об’єкти, контролювати і щось робити …
- Чи плануєте оновлювати парк молодими саджанцями?
- Звичайно. У мене в штаті навіть є досвідчений лісник Григорій Блащук – людина своєї справи. Ми маємо домовленість, де будемо брати саджанці, і обов’язково вирощуватимемо туї, ялинки.
- Які відділи створено в організації?
- 4 відділи, а саме науково-рекреаційний, відділ екологічної освіти, наукових досліджень, природної охорони (аналогічний є в Борщові і Бучачі) і господарський.
- А скільки землі відведено під парк «Дністровський каньйон»?
- Ми маємо тільки офіс. Він, звичайно, також буде змінений кардинально, бо планується добудова другого поверху. Міністерство передбачило на ці потреби кошти, і вже на третій квартал ц.р. перший транш очікуємо.
Із необхідних 4 мільйонів гривень на перших порах надіємось на 1,5 млн. грн.
Щодо землі, то міськрада надасть її нам, коли нас поставлять на баланс у Міністерстві. Думаю, ця процедура матиме своє логічне завершення.
Сподіваюсь, що заплановане ми виконаємо і зуміємо створити перлину для туристів, яких довкола є чимало, змусимо в доброму розумінні цього слова привабити до себе бажаючих хоча б на відпочинок із сусідніх районів, областей, а може, і Польщі, Чехії, Румунії. Серед «родзинок» - сплави по Дністру, а також відновити навігацію по річці, ініціатором якої виступив голова ОДА Валентин Хоптян. Звичайно, треба дивитися в майбутнє, працювати. Думаю, що, приміром, ефедра двоколоса, ясенець білий, яскрава бджолоїдка (представники флори і фауни). Як і Хотин, Червоногород, Княжий Василів та інші історико-культурні пам’ятки та природні екзоти будуть цікавими для багатьох".
