У другій половині ХХ століття в зв’язку з посиленням суспільної стурбованості екологічними проблемами і розвитком засад екологічної політики значно розширилося застосування поняття капіталу, охопивши природокористувальну сферу. У відомій доповіді Міжнародної комісії ООН «Наше спільне майбутнє» 1947 р. поруч із визначенням сталого розвитку, яке стало класичним, зустрічаються й поняття «природного» чи «екологічного» капіталу. Зокрема, стверджується, що промислово розвинутий світ вже використав більшу частину екологічного капіталу планети і ми позичаємо природний капітал у майбутніх поколінь без жодних намірів чи можливостей віддати цей борг.
Що ж таке природний капітал? На сьогодні відсутнє чітке й загальноприйняте визначення «природного капіталу» та його меж. У наукових дослідженнях під цим терміном можуть розглядатися й запаси окремих природних ресурсів, й уся сукупність природних багатств разом з усім різноманіттям послуг, які надаються екосистемами планети.
У 2009 році наукова спільнота світу почала бити на сполох. Причиною стало вичерпання річного ліміту природного капіталу у вересні. Протягом тисячоліть цей слід не був помітним, а в останні десятиріччя, в час науково-технічного прогресу, спостерігається драматичне зростання впливу людства на навколишній світ й тотально витрачаються ресурси Землі. Якщо 1961 року люди витрачали піврічний запас біоресурсів, то через двадцять років доля витрачених біоресурсів дорівнювала одному року, 1995 року річний запас припадав уже на 21 листопада, ще через десять років – на 2 жовтня. А два роки тому, 2009 року, річного запасу біоресурсів нашої Планети вистачило до 25 вересня. Тобто людство, витративши відновлювальні ресурси, якими б мали користуватися до кінця року, почало поглинати ті, які належать майбутньому поколінню. Вчені стверджують, що ми використовуємо на 40 відсотків більше того, що може виробити Земля.
Як боротися з цією проблемою? Здавалося б, відповідь проста – треба використовувати менше природних ресурсів Землі. Проте… За твердженнями цих же вчених, якщо людина не зможе знайти раціональний екологічний підхід до енергетичної кризи, то їй потрібна буде ще одна планета, як наша, яку вона використовуватиме, як супермаркет для добування сировини, води, лісу, енергоресурсів. Планета-двійник, це, звичайно перебільшення, але перспектива виглядає цілком безрадісною. Ще не пізно змінити ситуацію на краще як у світі, так і в Україні.
Тут головним порятунком виступають ліси – невичерпна екологічна скарбниця. Без дерев не знизити рівня концентрації парникових газів в атмосфері, не запобігти небажаним змінам клімату. Аби забезпечити безперервний і достатній рівень кисню в Україні, її лісистість має становити не менше 20 відсотків проти 15, які є на сьогодні. Згідно з програмою «Ліси України», яка в нашій державі почала діяти з 2010 року, до 2015 року 15-відсотковий рівень має змінитися в бік збільшення. Виконання цієї програми повинно наростити не лише лісистість нашої держави, а й якісно поліпшити її склад, що вкрай важливо для збереження біорізноманіття і підвищення стійкості самих лісових екосистем до впливу негативних факторів середовища й зміни клімату.
Успіх Програми залежить насамперед особисто від кожного з нас, від нашого ставлення до природи. Адже не лише від лісівників нашої області залежить її виконання, які сумлінно реалізовують поставлені перед ними плани і завдання щодо збільшення площі лісів і їх якісного складу, а й від того, чи сприятимемо ми їх у цьому, коли заходимо у зелений храм. Адже можна долучатися до різних акцій з посадки дерев, наприклад, весняної – «Майбутнє лісу в твоїх руках», у березні-квітні або осінньої посадки. Або хоча б не шкодити деревам і не смітити у лісі під час активного відпочинку. І природа скаже за це вам «Спасибі».
