Новина

Наукова лабораторія просто неба

Незважаючи на те, що на Тернопіллі найбільше ціниться дуб, а дубова сировина користується величезним попитом серед деревообробних підприємств на аукціонах із продажу необробленої деревини, лісівники Тернопільської області завжди шукають альтернативні шляхи та експериментальні підходи до вирощування інших лісових культур, які, здавалося б, не змогли б прижитися у наших не завжди сприятливих для цього кліматичних умовах. Йдеться про дивовижне дерево – модрину.

Історія виникнення модринових насаджень на території Тернопільської області починається з далекого 1490 року. Тоді більшість лісів були самосійними і малопродуктивними. Наприкінці 1490 року лісничим Суразького лісництва призначено випускника Санкт-Петербурзького інституту лісництва, вченого лісівника ІІ розряду Василя Дубровинського. Молодий спеціаліст досконало вивчив природно-кліматичні умови місцевості своєї роботи, у результаті проведених дослідів зробив висновок – заліснити майже тисячу гектарів дубово-модриновими насадженнями. Приблизно у той же час в урочищі Нижні Луб’янки (Збаразьке лісництво Тернопільського лісгоспу) австрійський професор Адольф Швапнах майже на гектарній площі посадив японську модрину.

Виявилося, що модрина зовсім невибаглива до грунтових умов, даючи добрі прирости на чорноземах, сірих опідзолених і навіть піщаних землях. Порівняно з сосною майже вдвічі швидше сягає технічної зрілості – за 40-45 років. І продуктивної деревини з гектара дає більше – 450-500 кубометрів.

Прикладів, які підтверджують доцільність вирощування модрини, не бракує і в нашій області. Дивовижні дерева заввишки 40 метрів – це ніби наукова лабораторія просто неба в Улашківському лісництві: за оцінками спеціалістів, з гектара тамтешньої модрини можна отримати 600 кубометрів деревини. Але тут… можна лише вчити молодих спеціалістів. Це також і пам’ятка природи.

І в урочищі Нижні Луб’янки, і в кременецьких лісах, де переважають діброви і бори, модрина знайшла своє місце. І в бережанських, де в основному вирощують дуби і бучину. Не бракує модрини і в чортківських та бучацьких лісових масивах.

Із неабиякою серйозністю до вирощування модрини підійшли у ДП «Тернопільське лісове господарство». У 1995 році у Мшанецькому лісництві створили постійну насіннєву ділянку модрини японської – базу елітного збору насіння. Наразі тут знаходиться майже півтисячі плодоносних дерев. 2004 року провели освітлення, вирубали слабші модрини, звільнивши ділянку від осики і інших дерев. Перший врожай отримали 2001 року, тоді зібрали лише кілограм насіння, через два роки отримали 4 кілограмів. У той час насінням модрини цікавилися не лише з інших регіонів нашої держави, а й закордоном. Зокрема, були дзвінки з Австрії – тамтешні природолюби просили за будь-яку ціну продати насіння модрини японської з плантації, закладеної австрійським професором Адольфом Швапнахом (див. вище – авт.), про що дізналися з архівів. Пояснювали, що через свою нерозважливість втратили цінне дерево з золотим насінням.

Про збільшення модринових насаджень у Тернопільському лісгоспі дбають не лише у Мшанецькому, а й у Скалатському і Микулинецькому лісництвах.

В урочищі ім. Добеньки Скалатського лісництва 2005 року під час акції «Майбутнє лісу в твоїх руках» працівники облдержадміністрації долучилися до посадки дерев, висадивши 2,5 тисячі модрини японської у шаховому порядку. Цьогоріч під час весняної акції «Майбутнє лісу в твоїх руках» у цьому ж лісництві, в урочищі «Малинник», працівники облдержадміністрації долучилися до посадки модрини європейської методом змішування на 0,7 гектарній площі та ялини звичайної на 0,4 га.

У Микулинецькому лісництві, аби підвищити загальну продуктивність лісових насаджень також знайшли підхід до вирішення завдання, поставивши на перший план генетико-селекційну справу. Тут закладено саджанці модрини японської майже на п’яти гектарах. Якщо їхати з Микулинців на Теребовлю з лівого боку можна побачити результат цієї роботи – височенні дерева модрини японської.

До речі, культивування модрини в суміші з іншими породами є доцільнішим, аніж створення чистих модринових культур, адже чисті модринові культури можуть спричинити значну зріджуваність породи та недовикористання потенційної родючості грунту.

До видів, які підвищують продуктивність модрини можна віднести бук, дуб, ялицю і смереку. Також успішно з модриною можуть зростати граб, липа, клен, іноді – ясен.

Досвід культури модрини в Україні у дібровах разом із дубом і ясенем показує, що модрина покращує ріст як дуба, так і ясеня. А ще досліди показали, що на плантаціях, де ростуть десятирічні дуби, можна садити модрину. За 25 років вона не завдасть шкоди діброві і вже дасть врожай – до 300 кубометрів з гектара.

Крім того, значною перевагою модрини є її стійкість порівняно з іншими шпильковими й листяними породами до шкідників і хвороб.

Модрина виконує й озеленювальні функції, приживаючись навіть у містах. Ажурна крона дерева відлунює жовто-золотистим кольором, що робить його окрасою парків.