Робота з підростаючим поколінням із екологічного виховання має велике значення. Особливо з огляду на те, що відбувається довкола нас із вами. Людина, добре розуміючи наслідки, але ставлячи на перше місце мотиви особистого збагачення, активно, якщо не сказати агресивно, руйнує навколишній досконалий світ, який мудро створив Господь. Руйнуються усталені зв’язки у природі, зникають окремі представники флори та фауни. Внаслідок бездумного використання природних ресурсів, повітря біля великих промислових центрів перестає бути придатним для людського життя.
Хоча річка Дністер вважається однією з малозабруднених річок Європи, недостатньо очищені промислові та побутові стоки продовжують забруднювати водотоки, водойми, а також підземні води України. Останні десятки років людина цілеспрямовано вводить в оточуюче середовище речовини, не властиві природі, для утилізації яких у неї просто немає способів та можливостей: для розкладання пластикової тари в землі за підрахунками спеціалістів необхідно майже тисячу років.
Екологи називають таке природокористування нераціональним, коли природа втрачає здатність до самовідтворення. Відомий дослідник морів і океанів Жак Ів Кусто сказав дуже просто і влучно: «Занапастити природу не можна. Можна лише загинути разом із нею».
Що робити нам тепер – на початку XXI ст. у конкретно взятому місці, населеному пункті? Спробуємо частково відповісти на це просте і водночас не дуже запитання. Одним із шляхів наближення людини до природи вважаємо виховну роботу та екологічну освіту. Серед загальних розділів екології нині головна роль належить соціоекології. Саме в цьому блоці екологічних наук зосереджені такі важливі напрямки як екологічна освіта, екологічна культура, локальна, регіональна та глобальна екополітика. Надзвичайно важливими чинниками для людства є екологічне виховання та освіта. В наш час основи екологічних знань викладають усім – починаючи із садків, у школах, інститутах, курсах і семінарах. У більшості країн світу екологія стала обов’язковою дисципліною в школах і вишах. Ще 1975 року у Белграді (Югославія) відбувся Міжнародний семінар із питань екологічної освіти, де запропоновано глобальну схему екологічної освіти. У відповідності із пропозиціями учасників семінару – довкіллям необхідно опікуватися, а для цього потрібні знання, досвід, уміння.
Прикладом спроби налагодити взаємоприйняті стосунки людини і природи є створення національних природних парків й інших заповідних територій на теренах України.
Національний природний парк «Дністровський каньйон» створено з метою збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об’єктів Середнього Придністров’я, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення.
З метою забезпечення екологічного виховання та освіти населення регіону, працівники відділу екоосвіти відділу Парку налагоджують зв’язки з освітніми закладами міст і селищ міського типу Бучацького, Борщівського, Заліщицького й Монастириського районів. У планах – розширити таке співробітництво на сільські заклади освіти. Результатом стало підписання угод, які базуються на «Положенні про наукову діяльність заповідників та національних природних парків», Положенні про національний природний парк «Дністровський каньйон», ЗУ «Про освіту». Основна мета співпраці – підвищення ефективності екологічного виховання та освіти кожної зі сторін серед населення регіону. Такою співпрацею вже охоплено майже 30 освітніх закладів на території вищезгаданих районів. Продукт, який спільними зусиллями створюватимуть, дасть наслідки не сьогодні, але важливість його незаперечна. З цього природу влучно висловився давньокитайський філософ Гуань: «Розраховуєш на рік – саджай рис, на 10 років – саджай дерево, на 100 років – освічуй людей».
За інформацією Заліщицької районної газети "Колос"
