«Дзвони Лемківщини» підкорили гостей і піснею, і кухнею
Автор: За інформацієї інтернет-газети "Місто"
05.04.2013 03:00
Шумна галявина посеред лісу щороку перетворюється на поле братання лемків усього світу. Щороку сюди приїздять десятки тисяч люду. Після Другої світової війни Сталінський режим силою зігнав цю етнічну групу українців із рідних земель. У 40-их роках їх насильно виселили з їхньої споконвічної землі. Це Західні Карпати, нинішня Республіка Польща. Тернопільська земля дружньо їх прийняла. Сюди їх було переселено триста з п’ятиста тисяч.
Попри відірваність від рідної землі і розпорошеність світом вони зберегли свої традиції і звичаї. Сьогодні ця етнічна група українців особливо гордиться автентичністю лемківської культури. На Тернопільщині у Монастириському районі відбувся ювілейний 15-й фестиваль. «Дзвони Лемківщини». Оригінальний одяг, пісні на власній говірці та неповторна кухня – про етно-фест лемків знають майже у всьому світі.
Щоб вижити і не розчинитися як етнос лемки гуртувалися. Трагічну історію лемківського етносу сьогодні пам’ятають не лише дорослі, а й діти. Дідусь тринадцятирічної Тамари Гатали, каже дівчинка, і нині зі сльозами на очах розповідає про вигнання людей з рідного дому. «Це була операція «Вісла», за якою висиляли поляків. Дідусь мені постійно розповідав про дзвони, які дзвонили, коли лемки дізналися про те, що мають виїхати з рідної землі. Ці дзвони були дуже трагічні для людей. І власне, ці дзвони виселили мого дідуся на Україну», - розповідає Тамара Гатала.
Навіть ті, кого доля закинула від рідних земель за тисячі кілометрів сьогодні тягнуться до свого коріння. Пан Владислав Максимович піввіку живе у Сполучених штатах Америки. Та з часу як на Україні проводиться фестиваль «Дзвони Лемківщини» приїздить сюди щороку.
Поряд із місцем де вже в п’ятнадцяте проводять фестиваль нині є лемківський музей під відкритим небом. Тут вже є десяток автентичних будиночків, дзвіниця і капличка. Та окрім архітектури вражають гостей і ремесла, які тут представлено. А ще оригінальна лемківська кухня не залишає жодного голодного на етно-святі.
У кожної ґаздині, яка готує лемківські смаколики, є свої рецепти й свої маленькі таємниці. От Марина Цибенко з села Садове Монастириського району розповідає, як у неї вдома споконвіку готували найсмачніше лемківську страву «Барабульки з розбриканим молоком». Картоплю варили цілою, потім обжарювали на сковорідці. Найголовніше – це розбрикане молоко. Це молоко, яке підкисалося в глиняному горщику, а зверху підходила сметана. Коли воно підкислося господиня діставала дерев’яну колотівцю. Вставляла в той глиняний горщик й розколочувала так, аби сметана розійшлася з молоком. І це називалося розбриканим молоко.
Смак у лемківських страв, кажуть гості фестивалю, воістину божественний. За час незалежної України етно-фестиваль «Дзвони Лемківщини» об’єднав нарешті лемків, які понад піввіку тому розкидала по світу доля. Долаючи сотні й тисячі кілометрів вони тепер з’їжджаються сюди. З наступного року фестиваль «Дзвони Лемківщини» мають здобути статусу міжнародного. Гуртуючись на Монастирищині, аби не асимілюватися, лемки сьогодні вжилися, обжилися, а молоді покоління взагалі переконані, що Тернопілля – це Нова Лемківщина.
