За сім десятиліть площа бучацьких лісів збільшилася на дві тисячі гектарів
Автор: Прес-служба Тернопільського ОУЛМГ
05.01.2015 02:00
Бучацький лісгосп створений в листопаді 1939 р. з колишніх приватних, громадських та церковних лісів. Матеріалів, які стосуються цього періоду історії лісгоспу, не збереглося, всі вони втрачені в період війни. У вересні 1944 року наказом №30 начальника Станіславського теруправління лісової охорони та лісонасаджень першим директором Бучацького лісгоспу був призначений Петро Пархомович Бурлій. З цього часу почався період становлення підприємства.
Перше лісовпорядкування було проведене станом на 1 січня 1952 року. За його даними, площа лісгоспу становила 25426 га, в т. ч. покрита лісом – 22699,6 га або 49,3%. Лісгосп у той період складався з 6 лісництв: Бучацького, Коростятинського, Коропецького, Порохівського, Соколівського, Червоногородського. За тодішнім адміністративним поділом лісгосп розташовувався на території 7 адміністративних районів: Бучацького, Заліщицького, Золотопотіцького, Золотниківського, Коропецького, Монастириського та Товстенецького. 64,4% покритої лісом площі займали грабняки, дубові насадження – тільки 24,4%, м’яколистяних насаджень було 4,4%; молодняків – аж 77,6%, середньовікових – 14,7%, пристигаючих – 4 %, спілих – лише 1,9%. За походженням переважали природні насадження, лісових культур було лише 11%. Такий незадовільний стан лісового фонду вимагав відповідних господарських заходів. Так, в 1950 році рубок догляду в молодняках було проведено на площі 714 га, в т. ч. освітлення на площі 507 га, санітарних – 2603 га при плані 700 га.
В 1962 році деякі лісництва були перенесені в інші населені пункти і перейменовані: Коростятинське стало Монастириським, Порохівське – Зубрецьким, Соколівське – Яблунівським, Червоногородське – Нирківським.
В 1972 році лісгосп вже складався з 7 лісництв: Монастириське лісництво було поділено на два – Монастириське та Жовтневе, яке зараз називається Криницьким. Зубрецьке лісництво перейменовано на Золотопотіцьке, Нирківське – на Дорогичівське. На початку 90х років Яблунівське лісництво у зв’язку із відновленням колишньої назви населеного пункту стало Язловецьким.
Наступними директорами були Юрій Миколайович Пронін (1947-1950), Ісаак Тихонович Гребенник (1950-1955), Калістрат Мойсейович Юрченко (1955-1956), Іван Олексійович Бебін (1956-1962). В період з 1962 по 1965 р. директором лісгоспу працював Микола Пилипович Зубанюк, який потім став начальником Тернопільського обласного управління, успішно використовував і поширював позитивний досвід, набутий в Бучацькому лісгоспі. Під його керівництвом було збудоване приміщення теперішньої контори підприємства. Тривалий час (з 1965 по 1977 р.) працював директором Михайло Васильович Душак. В цей період був закладений і збудований цех переробки деревини, який дав значний поштовх у розвитку ще одного напрямку діяльності підприємства – переробки деревини, випуску товарів народного споживання.
Не можна не згадати і про багатьох лісничих, які працювали в різні періоди діяльності підприємства і залишили також помітний слід. Першим лісничим в Бучацькому лісництві був Андрій Йосипович Пінчук, який працював тут з січня 1945 до 1954 року. У Бучацькому лісництві лісничим працював Антон Володимирович Флісак, один із патріархів лісового господарства. Він серед небагатьох в Україні, хто має більш як 50-річний стаж роботи в лісовій охороні і в даний час перебуває на пенсії. Успішно працювали лісничими в Бучацькому лісництві Богдан Йосипович Ралько та Антон Федорович Крушельницький. Вони стали засновниками династій лісівників, їхні сини також працювали в цьому лісництві. На жаль, Петро Антонович Крушельницький, будучи лісничим Бучацького лісництва, раптово помер в 2004 році на 44 році життя. Передчасно пішов з життя і лісничий Золотопотіцького лісництва Володимир Іванович Довбенко (у 42 роки). Протягом такого короткого життя встиг багато зробити в лісовому господарстві і залишив помітний слід. З великою повагою та вдячністю його згадують колеги та друзі. Створені ним лісові культури до цього часу залишаються взірцевими, а лісовий розсадник неодноразово визнавався найкращим в області.
Слід згадати і представників інших династій лісівників: Машталіри, Білі, Маценьки, Лабіші, Білаки, Загайкевичі... В Дорогичівському лісництві не один рік працював лісничим Микола Петрович Чайковський, згодом працівник обласного управління охорони природи, великий природолюб, автор заповідання більшості пам’яток природи в області, організатор їхньої мережі, фундатор регіонального ландшафтного, а тепер і національного парку «Дністровський каньйон». Віддано служили лісовому господарству та улюбленій справі головні лісничі Степан Миколайович Стешин (1956-1962 р.р.) та Роберт Миколайович Кравець (1962-1995 рр.). Тривалий час на посаді інженера лісового господарства працював Анатолій Іванович Степанський, висококваліфікований спеціаліст, раціоналізатор. Не одна його розробка послугувала вдосконаленню виробничих процесів під час рубок догляду в молодняках, підготовки ґрунту для лісових культур.
Особливо відданими своїй справі були інженери з лісових культур Лаврентій Лаврентійович Мольченко та Ігор Антонович Матвіїв. Л.Л.Мольченко пізніше працював науковим співробітником НДІ «Укргірліс» та захистив учену ступінь кандидата сільськогосподарських наук. Незмінно протягом багатьох років трудився на посаді інженера охорони та захисту лісу Андрій Антонович Сидоряк, безкомпромісний і принциповий по відношенню до лісопорушників.
Значну роль у промисловій діяльності підприємства відігравав цех переробки деревини. Майже від початку будівництва його очолював нині покійний Михайло Степанович Атаманюк. І хоч зараз ця галузь на підприємстві втратила колишні масштаби і роль, цех продовжує працювати під керівництвом Ярослава Петровича Чуйка. Майже 20 років працював головним інженером Омелян Степанович Оверко.
В останні десятиліття підприємство очолювали Петро Тимофійович Михайлюк (1977-1942) та Йосип Васильович Фреяк, при керівництві якого була здійснена значна реконструкція цеху переробки деревини, нижнього складу, ремонтномеханічної майстерні, набирало значних темпів житлове будівництво.
Вагомий внесок у розвиток лісгоспу і особливо в його лісокультурну справу протягом багатьох років зробили колишні лісничі Язловецького лісництва Володимир Мирославович Яцишин (на посаді був з 1972 по 2004 рік) та Дорогичівського лісництва Григорій Юзефович Блащук (1973-2004 рр.). Створені та доглянуті за їхнього багаторічного керівництва насадження були одними з найкращих в області. Володимир Мирославович Яцишин з виходом на пенсію переїхав у Київ. У 1994 році написав свій перший вірш, присвячений лісу. А в 2010ому видав збірку поезій під назвою «Мотиви рідного краю», в якій є багато віршів, присвячених лісу та його працівникам.
Є надія, що зміна поколінь, яка відбувається на підприємстві, сприятиме розвитку лісової галузі. Це завдання є пріоритетним і для мене, лісівника з 24-річним стажем, та нового директора Володимира Михайловича Михайлюка, який очолив підприємство в жовтні 2014 року і успішно справляється з непростими завданнями, що стоять перед колективом, перш за все у стабілізації фінансового становища.
Сім десятиліть копіткої праці кількох поколінь лісівників позитивно вплинули на стан лісового фонду Бучацького лісгоспу. Його площа виросла до 26536 га, в т. ч. покрита лісом – до 24625 га. Відбулись суттєві зміни в породному складі. На зміну малоцінним грабнякам і м’яколистяним породам прийшли в першу чергу дубові насадження – їх тепер 67,9%, грабняків залишилось 6,4%, а м’яколистяних – 1,9%. Значні площі займають бучини та хвойні насадження. Відбулись корінні зміни у віковій структурі. Молодняки займають тепер тільки 20,5%, середньовікових стало 57,3%, пристигаючих – 10%, а спілих збільшилось до 12,2%.
Підприємство відіграє помітну роль в економіці краю, є значним платником податків до різних фондів. Так, за 11 місяців 2014 року до зведеного бюджету сплачено 2330 тис. грн, єдиного соціального внеску – 1595 тис. грн. Цьогоріч підприємство позбулось заборгованості та своєчасно виплачує заробітну плату.
