Працівники наукового відділу природного заповідника «Медобори» другий рік поспіль провели майстер-клас із виготовлення дідухів.
Захід відбувся 15 грудня ц.р., участь у якому взяли учні Гримайлівської, Вікнянської, Зеленівської, Глібівської та Товстенської загальноосвітніх шкіл.
Під час заходу учасники пригадали наші традиції святкування Різдва Христового та Нового року, навчилися виготовляти дідухи.
Готові вироби отримала кожна із шкіл-учасниць, а також фермерські підприємства в околицях заповідника.
Довідка. Ді́дух (його ще називають дідом, колядою, колядником, снопом, королем, дідком) – українська різдвяна прикраса, символ пожертвування найкращого збіжжя в хліборобських культурах. Дідух є одним із найдавніших культів у різдвяній обрядовості українців. Традиція дідуха сягає дохристиянських часів. Дідух символізує урожай, добробут, багатство, безсмертного предка, зачинателя роду, духовного життя українців, оберега роду. Дідуха робили з першого зажинкового чи останнього обжинкового снопа.
Існують дві версії, чому 6 січня із першою Різдвяною зіркою люди заносили в хату «хлібне дерево». За однією з них, коли на полі закінчувалися жнива, а селяни збирали урожай – це було справжнім святом. Щоб відзначити радісну подію, люди несли з поля до хати останній обжинковий сніп. Або кажуть ще, коли Ісус Христос народився в стаєнці, то було дуже холодно. У стіні Йосип знайшов шпарину і затулив її снопом із соломи. Звідтоді існує звичай на Святу вечерю застеляти підлогу в хаті сіном та ставити на чільному місці у кутку дідух – символ затишку й тепла.
Дідух ставили на найпочесніше у хаті місце – під образами.