Новина

На заваді опустелювання земель

         Щорічно 17 червня людством у рамках конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням, стороною якої є Україна (Закон України від 4 липня 2002 року № 61-IV) відзначається Всесвітній день боротьби з опустелюванням земель та боротьба з засухами.

Опустелювання розглядається як процес деградації земель під впливом будь-яких природних та антропогенних чинників.

Деградація земель – природне або антропогенне спрощення ландшафту, погіршення стану, складу, корисних властивостей і функцій земель та інших органічно пов’язаних із землею природних компонентів.

 Деградація ґрунтів – це зменшення їх родючості або втрата властивостей, характерних їм як природному тілу (підкислення,засолення, вилуговування, ерозія, підтоплення, заболочення, забруднення, опіщанення тощо).

 Глобальною екологічною проблемою на сьогодні є постійне зменшення в ґрунтах вмісту гумусу. Основна причина – споживацький підхід до землі, намагання якнайбільше з неї взяти і якнайменше їй повернути.

Одним із основних дестабілізуючих факторів, який призводить до зниження продуктивності сільськогосподарських угідь та погіршує екологічну ситуацію в аґроландшафтах, є ерозія.

 Ерозія – це процес руйнування ґрунту вітром, водою та іншими факторами з переміщенням продуктів ерозії за межі її виникнення. Вона обумовлюється як природними, так і антропогенними факторами. Еродовані землі характеризуються гіршими, фізичними, фізико-механічними, агрохімічними й біологічними властивостями, внаслідок чого на них недобирається значна частина врожаю.

Внаслідок ерозії зменшується товщина орного шару, вмісту гумусу в ґрунті, погіршується його структура, склад і водно-повітряний режим. Змиті ґрунти впродовж вегетації рослин випаровують більше вологи і вбирають незначну її кількість. Чим інтенсивніші ерозійні процеси, тим менше вологи вбирає ґрунт. В еродованих ґрунтах запаси вологи зменшуються на 14-22%, що призводить до зниження врожайності сільськогосподарських культур. Навіть на слабо еродованих ґрунтах недобирається, як правило, до 15% урожаю зернових. Погіршуючи ґрунтову родючість, ерозія ґрунтів не тільки знижує врожайність сільськогосподарських культур, а й порушує встановлену в процесі тривалого розвитку складну екологічну систему, змінюючи кругообіг поживних речовин у біосфері.

Залежно від виду руйнування розрізняють такі фактори – водну, вітрову, агротехнічну, технічну та пасовищну ерозії.

Водна ерозія – це змивання верхнього шару або його глибинний розмив. Вона буває: краплинною – руйнування ґрунтових агрегатів ударами дощових крапель, унаслідок чого шпарини забиваються дрібними часточками ґрунту, зменшуючи водопроникність і посилюючи поверхневий стік та змив ґрунту; площинною – більш-менш рівномірний змив ґрунту невеликими струменями талих і дощових вод; лінійною, що спричиняє розмиви ґрунту, підґрунтя, материнської породи концентрованими токами води; іригаційною, яка виникає за умов неправильно організованого зрошення на схилах.

Вітрова ерозія (дефляція) виникає при сильних вітрах, які видувають орний шар, унаслідок чого зменшується родючість ґрунту. Частіше вона спостерігається на недостатньо захищених або зовсім незахищених рослинами площах. Під дією сили повітряного потоку частинки ґрунту розміром 0,1-0,5 мм переміщуються поверхнею землі й руйнують її верхній шар, унаслідок чого ґрунт видувається ще інтенсивніше. Найбільш шкідливими є пилові бурі.

Вітрова ерозія поширена, в основному, у південних і південно-східних районах України і зумовлюється сухістю клімату, зрідженністю природного рослинного покриву, сильними сухими вітрами, поганою структурою ґрунтів, неправильним сільськогосподарським використанням та недосконалою агротехнікою.

Процеси ерозії посилюються при нераціональному розорюванні земель, суцільному вирубуванні лісу, неправильному випасанні тварин на пасовищах. Унаслідок надлишкової експлуатації відбувається деградація та виснаження пасовищ. Приблизно удвічі більше, ніж уся орна земля світу, пасовища та луки годують 1,32 млрд. голів великої рогатої худоби і 1,72 млрд. голів овець і кіз. Виснаження пасовищ призводить до переведення годування худоби на штучні корми, що, у свою чергу, призводить до значного збільшення використання орної землі у світовому масштабі. А наслідком цього є деградація ґрунтів.

Періодично (кожні 5-7 років) у південних степових, південних і східних-лісостепових районах значні території охоплюють пилові бурі.

Неодноразово вони знищували посіви на тисячах гектарів, засипали пилюкою багаторічні насадження, зрошувальні канали, пошкоджували лінії електропередач, руйнували споруди тощо.
 Найбільш інтенсивно вітрова ерозія виявляється у квітні – першій половині травня в районах, де поширені піщані, супіщані та інші ґрунти з легким механічним складом. Іноді вона спостерігається наприкінці зими в південних районах, переважно в лютому, коли в сухі морозні дні сніг здувається разом із верхнім шаром ґрунту.

 Під час пилових бур пилуваті часточки переносяться повітряним потоком на десятки, а іноді й сотні кілометрів.

Найбільш ерозійно небезпечними зонами в Україні є правобережжя Дніпра, Десни й Сіверського Дінця, міжріччя Дніпро-Південний Буг, Дністер-Прут, верхів’я Сіверського Дінця, Сеймута Донецький кряж.

 Великомасштабне обстеження ґрунтів показало, що на території України водною ерозією частково або повністю зруйновані значні площі в гірських районах Криму і Карпат, на Донецькому кряжі, Подільській і Наддністровській височинах.

У Лісостепу водна ерозія має досить значне поширення. Так, у Тернопільській області площа слабо, середньо і сильно змитих ґрунтів становить 29%, у Хмельницькій – 31,3, Вінницькій – 32,1, Харківській – 35,3 %. У Полтавській області, де розміщена велика площа терас Дніпра, їх значно менше.

У степовій зоні України еродовані ґрунти є в усіх південних областях, але найбільше їх у Луганській (54,7%) та Одеській (61%) областях.

 Відповідно до наявних відомостей та моніторингу стану використання земель в цілому по Тернопільській області в тій чи іншій мірі знаходиться в обробітку 215,5 тис. га еродованих та ерозійно-небезпечних земель. З них, розміщено на схилах від 30 до 50-90,9 тис. га, від 50 до 70-41,4 тис. га і більше 70-14,3 тис. га.

За час здійснення земельної реформи за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) в Тернопільській області виведено з активного використання і залужено чи переведено в природні кормові угіддя 21,1 тис. га малопродуктивної і деградованої ріллі.

Приведення кількості використання орних земель до природоохоронно-безпечних і обґрунтованих значень в значній мірі стримується внаслідок передачі цих площ у приватну власність, відсутності економічного механізму зменшення рівня використання еродованих і деградованих земель, «нульового» фінансування здійснення консервації земельних ділянок.

 У 2013 році виведення деградованих земель з інтенсивного використання в області не проводилось.

За інформацією Департаменту екології і природний ресурсів ТОДА