Новина

Гість із палеозойської ери

         У Заліщиках два міських парки: верхній, молодий, і нижній, старий, — на березі Дністра. У ньому стоїть палац баронів Бруніцьких, перебудований у 1431 р. з мисливського будиночка останнього польського короля Станіслава Понятовського. Мабуть, саме тоді, але вже в другій половині ХІХ ст. і з’явилося це диковинне дерево — гінкго білоба. Нині йому, вважають, близько ста сорока років, висота – 27 м, обхват стовбура 370 см. У Китаї, батьківщині цього червонокнижного релікта світового значення, дерева такого віку беруться на особливий облік. Наш герой теж внесений у реєстр пам’яток природи.

Звідки ж приблудилося на берег Дністра це незвичне дерево? Ой, здалека, аж з палеозойської ери, і відстань у часовому вимірі від неї до нашої доби становить близько 350 мільйонів років. Тепер гінкго представляє один вид, один рід і одну родину, хоч вчені стверджують, що колись у родині було принаймні вісімнадцять видів. Пізніше, в крейдяному періоді мезозойської ери, зростало 11 видів. Кліматичні умови на землі увесь час змінювалися, і зеленим жителям доводилося пристосовуватися до нових реалій, а комусь і загинути. Візьміть віялоподібний листочок гінкго в руки і пучками ви відчуєте прямі, щільно прирослі одне до одного попружки. У інших видів вони колись відокремилися і стали голками сосни, ялини чи якогось іншого хвойного дерева. Може, в нових умовах у такий спосіб легше було утримувати вологу?

        Отже, гінкго – ровесник динозаврів, які (до речі, вегетеріанці), поїдали листя з плодами і таким чином сприяли розселенню його по землі. Одначе близько семи мільйонів років воно зникло в Північній Америці, пізніше – в Європі. Думали, що дерево втрачене для нас назавжди. І раптом у Японії знайшовся загублинець. Відтоді гінкго почало другий похід материками планети. Спочатку воно з’явилося в Нідерландах. Його привіз лікар голландського посольства в Японії Кемпфер, який його і виявив там, на далеких островах. Відтак – у королівських ботанічних садах Великобританії, а звідти по всій Європі. У Нікітський ботанічний сад воно потрапило в 1414 р. Нині це дерево росте у сквері Мечникова в Одесі, на вул. Тараса Шевченка в Кам’янці-Подільському. В Ужгороді я бачив два молодих деревця – в ботанічному саду тутешнього університету і на бульварі Шандора Петефі, поблизу пам’ятника славетному угорському поету. А ще – в Гощі на Рівненщині, Корсунь-Шевченківському на Черкащині, в Коломиї на Прикарпатті і багатьох інших містах України. На Тернопільщині, крім заліщицьких екземплярів, гінкго є в Кременці, Коропці, в Гермаківському дендропарку. Тепер це дерево стали широко культивувати, і чітко відстежити його появу в тому чи іншому місці не дуже складно. У Києві з ним своя історія. Фашисти, відступаючи, вивезли з ботанічного саду жіночий екземпляр гінкго. 

Василь Бурма,

газета «Вільне життя»