«70 відсотків деревообробників, які беруть участь в аукціонних торгах, працюють із неповною фазою переробки», - Олег Яремко
Автор: Прес-служба Тернопільського ОУЛМГ
26.06.2014 03:00
Три квартали аукціонних торгів залишилися позаду. Кидаючи ретроспективу на їх результати можна взяти на себе сміливість спрогнозувати й підсумки четвертого. Чи можна назвати їх удалими? Як врегулювати відносини між деревообробниками – покупцями і лісгоспами – подавцями? Як не допустити до аукціонних торгів нечесних учасників, адже саме вони створюють негативну атмосферу на аукціоні і саме через таких «ділків» чесні покупці, які дійсно займаються деревообробкою, а не скуповуванням деревини, не можуть її купити. Про ці та багато інших проблем говоримо з першим заступником начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства Олегом Павловичем Яремком.
- Олегу Павловичу, за три квартали 2014 року лоти з дубом «зміліли». Я маю на увазі, що самих лотів стало більше, однак містять вони менше дубової деревини. Наприклад, є навіть лоти з п’ятьма кубометрами. 2013 року цього ніби не спостерігалося. В чому суть такого підходу до формування лотів?
О.Я.: Формування лотів по всіх підприємствах обласних управлінь Держлісагентства формують практично однаково. Формуються вони за основними характеристиками, а саме: породою, сортом, діаметром, довжиною, обсягом лоту, ціною за кубометр і вартістю лоту. Породу, сорт і діаметр продавець ставить в один окремий лот для зручності покупця. Наприклад, одному покупцеві потрібна деревина нижчого сорту, меншого діаметру і тим самим меншої вартості, а іншому, хто виготовляє шпон чи меблі, кращого сорту більшого діаметру при цьому й за вищою ціною.
Лотів по дубу в цьому чи в попередньому році може бути більше або менше – це не є основним показником, зате обсяг деревини майже однаковий, тому що заготовляємо деревини від головного користування щороку практично однакову кількість. Обсяг у кожному лоті залежить від наявності деревини запланованої в заготівлю у відповідному кварталі за вищезазначеними характеристиками.
А який відсотковий розподіл всієї сировини, яка виставляється на аукціонні торги на Тернопільській біржі?
О.Я.: Зі всього пиловника 65-64% – вихід техсировини дров’яної, 32-35% – ділової. А якщо врахувати те, що покупці не завжди можуть поступитися один одному, то з тих 35 відсотків ділової дубової й букової сировини, виставленої на аукціон, продається 40-90 відсотків. От і маєте результат. За перший квартал продано 55 відсотків всієї виставленої на аукціон деревини, за другий – 62 відсотки, за третій – майже 59 відсотків.
- Червневого аукціону ви мали нагоду для тривалого часу спілкування з покупцями тернопільської деревини. Багато хто скаржився на те, що лісопродукція вчасно не відвантажується продавцем, тобто лісгоспами. Були й закиди про те, що зволікаючи з відвантаженням деревини лісгосп прострочує термін дії договору з контрагентом, а тоді деревину продає кому завгодно (за прямими договорами)…
О.Я.: Як я і говорив на аукціоні, те, що покупцям не відпускають лісопродукції, є підтвердженим фактом. Тобто питання стоїть на порядку денному. Ми працюємо в цьому напрямку і за місяць-два воно буде вирішено. А от щодо другої частини питання, то тут не згоден, адже незалежно від того, завершилася чи ні дія угоди купівлі-продажу лісосировини, переможець аукціонних торгів все одно забирає свою деревину. Зовсім по-іншому питання стоїть, якщо покупець виграє лот і не розраховується з лісгоспом за виграну деревину згідно з графіком проплати, який є додатком до договору.
- До речі, з зали лунали вигуки стосовно безпідставного, на думку покупців, обмеження підняття лоту – лише до 10 кроків на основному аукціоні і 5 – після нього. Думаю, аукціонний комітет має достатньо аргументів з цього приводу?
О.Я.: Цей процес однозначно потрібно контролювати. Адже хаос, який породжується покупцями безпідставним підняттям лоту на десятки кроків, призведе до того, що деревообробник фінансово не спроможний буде купувати деревину, а перекупник, який саме й породжує цей процес, просто не викупить її і залишить лежати на складі лісгоспу. Є положення про те, що ціна лоту після його проторгування фіксується і уже на наступні торги є стартовою. Увесь цивілізований світ працює за таким принципом. Нам відома маніпуляція нечесних гравців з ціновою політикою на аукціоні, тому аукціонний комітет вирішив, що ціну лоту на цих торгах підняти на 15 кроків.
Якщо при таких піднятих цінах покупець платитиме і вибиратиме лісопродукцію, то на наступних торгах аукціонний комітет матиме серйозні аргументи для збільшення кроку лоту.
Наведу приклад. За підсумками червневих торгів пиловника дуба, сім лотів із найбільш затребуваною деревиною залишилися без свого покупця, а от ціна зросла на 300 гривень за кубометр, за результатами підняття їх на 15 кроків. Тож на додаткових торгах стартова ціна пиловника дуба третього сорту прирівнялася до першосортного на попередньому аукціоні.
- Незабезпечення достатньою кількістю деревини на аукціонах – проблема не лише тернопільського деревообробного ринку. Це проблема загальнодержавна. Покупці звинувачують лісгоспи в тому, що всю необроблену деревину відвантажують на експорт, а лишки, для «замилення» ока вітчизняного деревообробника, виставляють на аукціон. Чи саме продаж кругляка на експорт є причиною того, що його немає в достатній кількості для вітчизняного ринку?
О.Я.: За підсумками трьох кварталів аукціонів 2014 року, та й узагалі всіх аукціонів із продажу необробленої деревини на тернопільській біржі, можна сказати однозначно: попит є лише на дуб, бук і ясен. От, наприклад, якщо взяти найбільшого продавця дубової лісосировини – Чортківський лісгосп, то з рубок головного користування вихід дубового пиловника цього держпідприємства – 4,5 тисячі кубометрів у рік(!) І, ІІ і ІІІ сортів. Ділимо ці чотири тисячі на 4 квартали і отримуємо трішки більше тисячі кубометрів у квартал. Зауважу, що Чортківський лісгосп – це найбільше дубове господарство. У інших господарствах дубового пиловника – обмаль. Подібна ситуація з пиловником бука, який теж породжує конкуренцію серед покупців на біржі. Щодо букової лісосировини, то її практично мають півтора лісогосподарства – це Бережанське лісомисливське і частково Бучацьке лісове господарства. Звичайно, що деревообробники невдоволені такою ситуацією і ми їх розуміємо, але нічого з цим вдіяти не можемо. Ми не є ресурсною областю. Це ліміт. Є програма «Діброва», яка передбачає виведення малоцінних сортів деревини, таких як граб, і переведення її на дуб звичайний. Однак ліс – це довготривала інвестиція і ці дуби продаватимуть на аукціонах уже наші дорослі онуки. До речі, кількість грабового пиловника на кожному аукціоні є 30-40 відсотків від загальної кубомаси, виставленої на аукціон. А от попиту на граба немає. Так само і на пиловники клена, липи, берези, модрини, сосни й інші, які, незважаючи на їх невелику кількість у лотах, залишаються непроданими.
Для прикладу візьмемо грабову ділянку, на якій є запас 300-400 кубометрів, а дуба 20-30 кубометрів. Чи вартує її рубати? Для державного підприємства, як на мене, економічно невигідно при реалізації на внутрішньому ринку. Принаймні, якщо зараз врахувати курс іноземних валют, то техсировина грабова на сьогодні, якщо реалізувати її на експорт, коштуватиме більше, ніж пиловник бука ІІІ сорту.
Щодо закидів стосовно того, що лісгоспи масово продають необроблену деревину закордон, то вони неаргументовані. Бо тієї першосортної деревини, якої хочуть покупці, ми ніколи не експортуємо. На наступні аукціонні торги ми домовилися з покупцями зустрітися напередодні і документально їх запевнити у тому, що першосортний кругляк ми не експортуємо. Вся деревина йде вітчизняному деревообробнику. Запевняю відповідально. А от відповідальності тих, хто закидає нам такі, нічим не підтверджені факти, немає. Бо ті документи, які свідчать про те, що їхнє підприємство займається переробкою, є лише буквами на папері. Однак насправді ці підприємства є одноденками, бо якщо ти ріжеш деревину на дошку чи обрізаєш її зі всіх боків кругляк, перетворюючи на брус, не є підставою називатися деревообробником із закінченою фазою переробки. А таких на нашому аукціоні майже 70 відсотків. Саме вони і роблять погоду на аукціоні і не лише на тернопільському. Піднімають ціну лотів настільки, що місцевий деревообробник, який дійсно переробляє деревину, має штат працівників, платить їм заробітну плату й податки до місцевого і державного бюджетів, не може собі дозволити купити деревину за такою ціною, бо доведеться деінде економити – оптимізувати чисельність працюючих, навантажувати за їх рахунок інших, а там і якість виготовленого продукту, і зменшення оборотності виробництва – і до банкрутства один крок.
- Ми вже неодноразово торкалися цієї злободенної проблеми. Як же боротися з такими підприємствами?
О.Я.: Ми не можемо не допустити їх на аукціон, бо в них є свідоцтва про те, що вони таки переробляють деревину. Але вихід завжди є. Звичайно, потрібно збирати більше документів, які є підтвердженням того, що підприємство дійсно працює. І допуск до аукціону має виходити з підстав того, скільки підприємство платить податків, інших соціальних внесків, що є свідченням кількості працюючих на підприємстві. Можна взяти приклад у наших сусідніх областей – облуправлінь і бірж, які витребують у підприємств довідку з податкової, статут управління. Це було б маленьким кроком до вирішення глобальної проблеми.
До речі, на червневому аукціоні покупці внесли пропозицію стосовно того, що якщо покупець підняв ціну до 10 кроків він має аргументувати це. А лісгосп першочергово має забезпечувати їх лісосировиною і буквально змусити їх її забрати. В разі, якщо покупець не забирає деревини, виграної на аукціоні, його довічно мають не допускати до біржових торгів. Чи поділяєте ви думку присутніх у залі?
О.Я.: Однозначно. Це буде ще одним кроком боротьби з нечесними покупцями деревини. Лісгосп сам себе забезпечує, він не є бюджетною установою. Що зробив, на те й заробив. А отже, якщо він виставив деревину на аукціон, то вважає, що виконав виробничу програму, в якій закладено заробітну плату працівникам, сплату платежів у бюджет, матеріальний ресурс для виробництва. Деревину не забрали – от вам і результат усієї праці.
Однак є й інший бік медалі, - якщо врахувати ті події, які відбувалися на червневому аукціоні, то за результатами торгів за пиловниками дуба, бука й ясеня, аукціонний комітет мав би не допускати значну частину покупців на аукціони надовго. Надовго – це слово відносне. А от на квартал-два не допускати таких покупців цілком можна. Це їх змусить задуматися про справжню переробку, про поведінку на аукціоні, чесну совісну і відповідальну в ньому участь.
