Новина

Ветерани лісової галузі Тернопільщини – живі книги ведення лісового господарства нашого краю

         Куди ми звертаємося, якщо нам потрібно щось дізнатися? Звичайно, вирушаємо в бібліотеку, де в книгах можемо знайти безліч відповідей на наші запитання, або ж у наш стрімкий час новітніх інформаційних технологій – заходимо в Мережу. Проте ці відповіді однобокі, тобто ми не маємо змогу пересвідчитися у них. І лише згодом на власному досвіді ми можемо проаналізувати: допомогли нам пошуки наших відповідей, наскільки допомогли і т.д.

А що якщо є альтернатива у здобутті наших знань, пошуку відповідей на всі можливі запитання? Це люди. Люди, які прожили не один десяток років і можуть поділитися з нами неоціненним скарбом – своїм життєвим досвідом, який є саме тією повною відповіддю на всі наші запитання. Мова йде про працівників-ветеранів. Саме ветерани лісової галузі, люди, які віддали все своє життя на вівтар охорони лісових багатств, можуть дати нам неоціненне – знання, підкріплені досвідом. Практика, можливо, була не завжди вдалою, або, навпаки, в результаті впровадження чогось нового у практику ведення лісового господарства, тим, кому передали зелені скарби, полегшилася ця нелегка справа – збереження й примноження лісів.

Лісовій галузі Тернопільщини є ким гордитися. На жаль, людське життя занадто коротке, щоб побачити результат роботи у лісі. І багато тих, чиїм напрацюванням у лісовому господарстві і результатом праці можна гордитися, вже не з нами. Проте, є лісівники, які, незважаючи на свій поважний вік, і досі дають поради молодим, приходять у лісництва чи лісгоспи, аби поділитися своїми знаннями і в них є чому повчитися.

Вони не з нами та результати праці слугують пам’яттю про них

16 листопада ц.р. минуло 100 років від дня народження неординарної людини, лісівника за покликанням душі, засновника Гермаківського дендропарку, заслуженого лісівника України – Миколи Григоровича Денеки.

«Одержимий ентузіаст у своєму благородному занятті проявив чудеса винахідливості, наполегливості й терпіння на науковій основі з урахуванням досвіду садово-паркового мистецтва», - так пишуть у своїх спогадах ті, хто мав можливість попрацювати з Миколою Денекою пліч-о-пліч у Гермаківському лісництві.

Микола Григорович Денека писав, що дендропарк лісництва має стати базою для заготівлі насіння деревних та чагарникових екзотичних порід, вирощування садивного матеріалу для розширення дендрарію, впровадження у лісові масиви Поділля і для декоративних насаджень. А ще базою практичних занять для лісівників, студентів, місцем проведення екскурсій. І він його таким зробив.

У Гермаківський дендропарк, приїжджають безліч студентів і науковців, аби перейняти досвід лісівника, набратися знань і побачити результати його кропіткої праці, праці всього його життя.

Співпраця профільних навчальних закладів з ветеранами лісової галузі – важливий елемент навчального процесу 

Співпраця викладачів та студентів Кременецького лісотехнічного коледжу з ветеранами лісогосподарського виробництва ДП «Кременецьке лісове господарство» – важливий елемент навчально-виховного процесу.

Доведення до студентів багатющого виробничого досвіду лісівників-пенсіонерів дозволяє суттєво розширити екологічний світогляд молодого покоління виховувати екологічну культуру, поширювати знання про роль лісів у природі й житті людини.

Проводить заняття університету «Природа» для студентів ІІ-IV курсі відділення «Лісове господарство» Степан Миколайович Іваницький. Діляться досвідом передових технологій лісокультурного та лісогосподарського виробництва зі студентами при проходженні практики технологічної та переддипломної ветерани праці Микола Васильович Онойко (у Вишнівецькому лісництві), Микола Федорович Саланда (у Волинському лісництві), Святослав Григорович Колос (у Забарівському лісництві). Цікавими життєвими розповідями ділиться Володимира Яковича Шандрук і Микола Миколайович Злочевський з Кременецького лісництва, не залишаючи байдужими студентство Кременецького лісоколеджу. Кожна зустріч з такими людьми, небайдужими до лісової справи, залишає свій слід у серці студентів – майбутніх лісівників.  

Результатом праці став неоціненний досвід, який став прикладом не лише для лісівників Тернопільщини, а й усієї держави  

Василь Павлович Баран уже давно на заслуженому відпочинку, та незважаючи на це він частий гість Урманського лісництва ДП «Бережанське лісомисливське господарство», адже душа лісівника і досі вболіває за рідне лісництво, що в Урмані на Бережанщині, служінню якому він присвятив все своє життя – 55 років трудового стажу за плечима пана Василя, з яких 45 літ на лісівничій ниві і 35 – на посаді головного лісничого. Знання і навики досвідченого лісничого прагнуть перейняти й молоді лісівники. Його мудре слово завжди авторитетне, бо ж до кожного питання він підходить професійно й відповідально. За це й був нагороджений орденом «Знак пошани» та удостоєний звання «Заслужений лісівник України».

З особливою гордістю заслужений лісівник розповідає про своє багаторічне «дітище» - Урманське лісництво. Василь Павлович згадує, як він придумав новаторські розсадники, що дуже зацікавило тодішнє керівництво Держкомітету лісового господарства України: «Ліс починається з розсадника. Але якщо весь час вирощувати саджанці на одному місці, виснажується грунт. А на пісній ріллі насіння погано приживається і рослини слабкі. От я і вирішив кожні три роки «переносити» шкілки на інші ділянки, аби світло падало на них весь день. Цей метод зацікавив Міністерство лісового господарства і досвід лісівника-новатора було узагальнено на загальнодержавному рівні.

Та це не один такий удалий досвід Василя Барана, впроваджений і поширений у лісовій галузі. Зокрема, метод реалізації ялинок із закритою кореневою системою також результат праці лісівника, його бачення, як зберегти лісові багатства краю.

Таких прикладів у ветерана-лісівника чимало. Тож працівники лісництва з радістю слухають життєві професійні розповіді Василя Павловича, які стають у нагоді повсякденної лісівничої роботи.

Як кажуть, лісівник – це не професія, а сенс життя. Ці слова мають своє підтвердження. У кожному державному підприємстві Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства є свої працівники-ветерани, які ще досі працюють, або чи не щодня відвідують місце роботи. Ветеран лісової галузі Мшанецького лісництва ДП «Тернопільське лісове господарство» Петро Іванович Палиця, який зараз уже на заслуженому відпочинку, однак живе лісом і досі дає поради й настанови молодим працівникам даного лісництва. Зовсім нещодавно Петро Іванович провів екскурсію лісництвом для школярів тернопільської школи.

Та й лісівники не забувають про ветеранів, провідуючи їх, вітаючи зі святами чи днями народження. 17 жовтня ц.р. відсвяткував своє 90-річчя Антон Володимирович Фліссак. Працю лісівника-ветерана відзначено нагрудними знаками «За бездоганну службу в державній лісовій охороні» – за 10, 20, 30, 40 років, Почесними грамотами Держкомлісгоспу України, грамотами ДЛГО «Тернопільліс», Іменним годинником Голови Держкомлісгоспу України, присвоєно звання «Почесний лісівник України».

Прес-служба Тернопільського облуправління ЛМГ