Новина

 Садити ліси для них не новинка, бо в області саме діє декілька місцевих програм із «народження» нових «легенів планети». Природоохоронці сподіваються повернути Тернопільщині минулу гучну славу лісового краю на межі Поділля, Полісся та Карпат.
– Багато скептиків у програму з посадки мільярда дерев взагалі не вірять. Але зробити це протягом десяти років цілком реально. Бо потрібно підходити до кожної справи з професіоналізмом, вірою, надією і – любов’ю. Саме з цим підходом ми почали роботу зі створення лісів ще до «мільярдної» програми, – розповідає начальник Тернопільського ОУЛМГ Олег Яремко. – У результаті, лише цієї весни ми засадили 223 гектари новими лісами. Це землі, де лісу не було. Восени плануємо засадити ще 115 гектарів. Можливо, й більше. Але все залежить від погоди.
Садивним матеріалом ми добре забезпечені за рахунок власних ресурсів. У нас є потреба щороку вирощувати в середньому два-три мільйони сіянців. А вирощуємо близько 5,5–7,5 мільйона штук! Зрозуміло, що щось може не прижитись. Тоді робимо доповнення.
– На Тернопільщині не надто високий відсоток лісистості, тож ця програма точно буде корисною?
– Так. І головний момент – указ Президента України про масштабне озеленення стосується не лише лісівників. Бо лісівники мають підготувати площі під дерева, мати садивний матеріал і, звісно, садити його разом із усіма. Цей указ стосується всієї владної вертикалі і громадян. Загальний відсоток лісистості нашого регіону становить усього 13,3%. Але за науковим обґрунтуванням має бути 20%.
Ми заготовляємо стабільно щороку 225–230 тисяч кубометрів лісу, з них – 70% дров’яна деревина. Але у нас є запас – шість мільйонів кубів стиглого і перестиглого лісу, що вже готовий до промислової заготівлі. До речі, приріст у нас становить чотири кубометри на один гектар.
Загалом, історія лісогосподарської діяльності сягає у нас ще часів Речі Посполитої. В минулі роки було зрубано дуже багато лісу. Особливо після Другої світової війни, коли деревини потребувало господарство всього СРСР. А зараз ми відновлюємо лісову славу нашого краю.
– А яка загалом нині площа лісових угідь Тернопільщини?
– Загальна площа лісових угідь Тернопільщини – 210 тисяч гектарів. З них державного лісового фонду – 160 тисяч га. Але ж є ще ліси обласного і районних агролісів, комунальні лісові угіддя, ліси Міноборони. Навіть деякі громади мають на своєму балансі лісові угіддя. А деякі самі б хотіли віддати землю під ліс, але не мають садивного матеріалу. От саме тому ми запрошуємо всіх доєднатись до нашої ініціативи і готові забезпечити, кому потрібно, садивним матеріалом. Спільно із Байківецькою громадою плануємо провести акцію посадки дерев на честь загиблих Героїв Небесної Сотні.
До речі, у нас в області закінчується ще одна програма зі збільшення лісистості краю. Це «Ліси Тернопільщини», що тривала впродовж п’яти років. В її рамках ми створили ще 1010 га нового лісу. І це є наочним прикладом для багатьох скептиків стосовно виконання указу Президента щодо посадки нових лісів.
– Пане Олеже, Тернопільська область дуже різноманітна географічно. Це передгір’я Карпат, горби, рівнини, низовина одночасно. Це має великий вплив на втілення в життя «мільярдної» програми?
– Так, наші ліси різноманітні. Більшість – все ж таки листяні. Але є й хвойні. Хвойні – північ області, що ближче до Рівненщини. Є й букові ліси у двох наших Бережанському і Бучацькому держлісгоспах, що межують з Івано-Франківщиною. Це крайня межа зростання бука в Україні. У центрі Тернопільщини зростає дуб, граб, модрина, ясень. Місцями є ялина. Така собі певна «суміш» флори півночі, помірних кліматичних умов та південних.

Звісно, ми зобов’язані враховувати ці всі чинники під час впровадження у життя «мільярдної» програми. Але цікаво, що багато років ми садимо понад 70–75% сіянців саме дуба. Решта – сосна, модрина, дерева інших порід. А от бук сам досить добре природно поновлюється.
– А чи не заважко буде лісівникам регіону знайти хоча б один гектар вільної землі під ліс у сільськогосподарській області з величезними полями агрофірм, холдингів?
– Ми зараз згадуємо перші кроки у рамках програми «Ліси Тернопільщини» ще у 2017 році, коли її лише прийняла та затвердила сесія нашої обласної ради. Проблема дуже слушна. Але тоді, загалом, під неї нам виділили близько п’яти тисяч гектарів земель, що вже були деградовані та малопридатні під ведення сільського господарства. Із цих п’яти тисяч га – близько 4 тис. га були попередньо погоджені сільськими радами. От ми почали виготовляти на них документацію, оформляти майнові права і втілювали програму у життя.
Сьогодні ми розраховуємо отримати ще непродуктивних земель під нові ліси. Сподіваємось, найбільше отримаємо в районах області, де є угіддя наших держлісгоспів. Чесно скажу, що не всі громади ставляться до цього позитивно. Бо є й відмови. Тож потрібен постійний діалог, комунікація. І після спілкування керівники, які раніше були проти, змінюють свою думку.
– Скільки землі під «мільярдну» програму вже розраховують отримати самі лісівники Тернопільщини? Які підприємства найбільше? Та що це за земля?
– На сьогодні маємо інформацію про 515 га. Тим часом ведемо спільну роботу з обласною державною адміністрацією і ОТГ й сподіваємося отримати у кілька разів більше.
– Пане Олеже, розкажіть ще, будь ласка, як триває у вас зараз лісокультурна кампанія?
– Нині ми робимо вагомий акцент на посадці сіянців із закритою кореневою системою. Є у нас посадкова машина, що ми придбали у Швеції. Як я вже наголошував вище, ми повністю закриваємо всі наші потреби у садивному матеріалі. 70% сіянців – це дуби, решта – сосна, модрина. Завдяки нашим тепличним і посадковим потужностям маємо можливість садити навіть влітку. А ще повністю засадити місця рубок поточної лісогосподарської діяльності.
Загалом, за минулий рік під час нашої буденної роботи і всеукраїнських акцій та флешмобів ми посадили 3 млн сіянців на 606 гектарах землі. Незважаючи на посилені карантинні заходи, всі наші держлісгоспи спрацювали на відмінно. В цьому році посадили вже 2,5 млн сіянців на 590 гектарах землі.
– Вибрики клімату теж додають турбот?
– Так, клімат змінюється. Але, на щастя, завдяки постійній профілактичній роботі, у наших лісах уже впродовж трьох років не було лісових пожеж. Востаннє горіли п’ять гектарів лісової підстилки 4,5 га у Чортківському і 0,5 га у Тернопільському держлісгоспах, коли вогонь перекинувся після підпалу сухої трави з боку сільгоспугідь. До того ж, переважна більшість наших лісових угідь – листяні, що менше уразливі до пожеж у порівнянні із хвойними породами.

В цьому році, на щастя, навесні й улітку погода дуже тішила нас рясними дощами. Сподіваємось, що врожай жолудя дуба буде гарний. Потрібно врахувати й те, що дуб плодоносить лише раз на п’ять-сім років, коли є сприятливі умови. А ще у нас є холодильні камери у Чортківському лісгоспі, де постійно тримаємо певний запас жолудя на майбутнє. Холодильна камера розрахована на постійне зберігання до 10 тонн насіння. Але, звісно, якщо є свіжий врожай, то завжди поповнюємо запаси.