Професія лісівника лише на перший погляд видається легкою. Насправді ж це нелегка й кропітка щоденна праця. У віданні лісництв, розсіяних, розкиданих територією нашої області, тисячі гектарів лісу. Ліс сам по собі не росте, за ним потрібно доглядати – посадити, захистити від шкідників, самовільних рубок і пожеж. А ще вчасно посадити молодняк, і оборати протипожежними борознами. Бо ж така робота.
Михайло Григорович Березюк з Чорткова – заслужений ветеран лісового господарства, лісівник за покликанням і за станом душі. Кожен день для нього, і так уже десятки років, починається думкою про ліс. Неповторні ліси Тернопільщини стали для нього рідними, до них він прикипів серцем. Нині Михайло Березюк – пенсіонер, йому зозуля накувала 75 років. Але вдуматись тільки, протягом 30 років працював він лісничим Улашківського лісництва, а загальний стаж роботи у лісовій галузі – 45 років. Сьогодні Михайло Григорович ще працює – очолює профком у Чортківському держлісгоспі. Він єдиний у області лісівник, який досягши поважного віку, зайнятий працею.
Народився Михайло Григорович 26 жовтня 1935 року у мальовничому і співучому селі з незвичною поетичною назвою Настасів Тернопільського району. Батько Михайла – Григорій Березюк загинув на фронті. Мати, хоч як важко не було у ті післявоєнні роки, виховувала сина самотужки. У 1953 році, після закінчення десятирічки у рідному селі, хлопець не вагаючись віддав документи у Кременецький лісотехнікум, після закінчення якого був направлений на роботу у Краснодарський край – Горяче-ключевський ліспромгосп. Десять місяців працював він на Кубані – був спочатку десятником, а потім майстром із заготівлі лісу. Звідти його призвали до війська. Служив три роки у танкових військах в Новочеркаську Ростовської області – був командиром екіпажу.
Після служби в армії Михайло повернувся у рідний. Настасів, де зустрів свою долю, так само залюблену в ліс – однокласниця Ірина стала вірним другом, супутницею на все життя. Згодом поїхав у Львівське управління лісового господарства, яке направило його на роботу в Чортківський лісгосп. Три місяці працював десятником із вирубки лісу у Скала-Подільському лісництві, відтак у Борщівському лісництві два роки обіймав посаду майстра з лісозаготівлі. Ще два роки пропрацював техніком-лісоводом у Гермаківському лісництві. Після того працював техніком-лісоводом, лісничим у Гусятинському лісництві. Тут Михайло Григорович зарекомендував себе фахівцем, який знає як і для чого живе ліс, відновлюючи зелені насадження. Поступив на навчання в Львівський лісотехнічний інститут.
Із Гусятинського лісництва Михайла Григоровича запросили на посаду лісничого Улашківського лісництва Чортківського лісгоспу. Коли приїхав лісничим в Улашківці, не пошкодував, адже колектив лісництва був дружнім і стабільним. Саме колектив колег і однодумців Михайло Березюк вважає чи не найбільшою вдачею. Разом вони закінчили будівництво нової контори лісництва, дбали про лісовий масив. Тисячі різноманітних питань доводилося вирішувати. Тож приходилося робити все і роботу робити різну. Часто приходили до нього пенсіонери, багатодітні матері… Тому треба дров на зиму, тому – полагодити дах, той ремонт громадської будівлі почав, який потрібно закінчити. Нікому не відмовляв лісничий, з усіма був ввічливий, кожного вислухав, давав слушну пораду.
За роки своєї праці Михайло Григорович – лісівник І класу нагороджувався міністерськими подяками і грамотами, в тому числі Почесною грамотою Кабінету міністрів України, був на дошці пошани в Міністерстві лісового господарства, управління, лісгоспу, нагороджений медаллю «За трудову доблесть» та бронзовою медаллю ВДНГ, іменним годинником голови Державного управління тощо. Особливо ж горді за батька його донька, зять та онука. Це зобов’язує ще більше працювати.
Багато теперішніх працівників лісгоспу пройшли школу Михайла березка, тому ветеран зі спокійною душею дивиться у майбутнє тернопільських лісів. Навіть пішовши на заслужений відпочинок не зміг залишитися осторонь улюбленої справи – знову попросився на роботу.
Михайло Григорович завжди захоплювався людьми, безмежно закоханими у свою професію, фанатично відданими їй. У ньому поєдналися розум та інтуїція, мудрість і розважливість, порядність і відповідальність за свої вчинки. В його очах легко читається безмежна прихильність до лісу, до працівників лісового господарства.
Усюди, де працював пан Михайло, панував порядок, усе приймалося й росло під його висококваліфікованим наглядом. Під його керівництвом Улашківське лісництво стало взірцевим не лише на обласному, а й державному рівнях. Недарма сюди приїжджали спеціалісти з усієї країни, аби перейняти досвід, саме тут проходили колегії, обласні й всеукраїнські наради за участю працівників лісового та сільського господарства.
Він є прикладом для тих, кому продовжували благородну лісівничу справу. А нагородою йому – їхні перемоги в конкурсах, глибока повага і безмежна вдячність.
