Ми продовжуємо подорож історичними сторінками ведення лісового господарства Чортківського лісгоспу (на той час Чортківського лісгоспзагу – авт.). Цю розповідь ми змогли почерпнути з нарису ветерана-трудівника лісової галузі Володимира Томківа, який віддав майже піввіку служінню лісові, його охороні й примноженню його багатств. Цього разу розповідь піде про основи основ успішного ведення лісового господарства – лісокультурне виробництво, про те, яким чином чортківські лісівники заготовляли насіння, вирощували та створювали лісові культури, а також якими методами та дослідженнями поліпшували державний лісовий фонд, вводячи різноманітні деревні породи та екзоти, експериментуючи з системою їх насадження.
Лісокультурне виробництво
Лісове насінництво
Штучне створення високопродуктивних лісових насаджень у першу чергу залежить від якості заготовленого насіння деревних та чагарникових порід, яке потрібно заготовляти з дерев, що мають найкращі спадкові ознаки і властивості.
Тому для створення постійної лісонасіннєвої бази на селекційній основі в держлісгоспу було виділено і в наступному паспортизовано постійні лісонасінні ділянки: дуба звичайного – у Скала-Подільському, Улашківському та Заліщицькому лісництвах – площею 111,0 га, бука лісового – 4,4 га, сосни чорної – 2,1 га, дугласії – 1,6 га, горіха чорного – 6,2 га – у Гермаківському лісництві.
Зарезервовано генетичні резервати найбільш перспективних насаджень: дуба звичайного в Улашківському лісництві, площею 19,0 га, бука лісового у Скала-Подільському, Борщівському, Гермаківському та Наддністрянському лісництвах, площею 35,9 га, граба – у Колиндянському, площею 9,3 га.
Щоб отримувати елітне насіння дуба звичайного (жолуді) в Білецькому лісництві 1976 року (у кв. 27) закладено клонову плантацію на площі 14,4 га щепленням 21 клону. Тут же зі зібраних жолудів створено дослідні культури для перевірки генетичних властивостей прищеплених клонів. Масового збору жолудя на цій плантації ще не було. Виділено 22 плюсові дерева, 16 – дуба звичайного та 6 – модрини європейської в Улашківському і Скала-Подільському лісництвах.
Значення має не лише збір якісного насіння, а й його збереження, підготовка до висіву. Насіння кожної породи дерев і чагарників має свої терміни заготівлі, зберігання, специфіку підготовки до висіву в лісорозсадниках.
У періоди перед масовими посадками в 50-ті роки лісове насіння заготовляли десятками тонн, а у період рясного плодоношення дуба – сотнями тонн.
Частину жолудя передавали лісгоспзагам інших областей за розпорядженням Мінлісгоспу або обмінювали на сільськогосподарську продукцію. На сьогодні, в зв’язку зі зменшенням площ посадки лісових культур, лісгосп щорічно заготовляює 5-12 тисяч кг лісового насіння, в т.ч. дуба звичайного – 5-10 тисяч кг, шпилькових порід – 40-50 кг та широкий асортимент насіння інших деревних та чагарникових порід (ясена, кленів, липи, горіха чорного, бука, черешні, груші, яблуні, ліщини, глоду, дерену, калини, обліпихи, горобини і ін..)
Лісове насінництво – основа лісового господарства, а для підвищення продуктивності лісів і поліпшення їх стану розроблена і впроваджується програма переведення лісового насінництва на генетично-селекційну основу.
Вирощування сіянців, саджанців та зелене живцювання
Сіянці – одно-, дворічні рослини, вирощені із насіння деревних і чагарникових порід, саджанці – розпіковані шляхом пересадки сіянців для отримання крупномірного посадматеріалу – вирощуються в лісорозсадниках, які закладають на ділянках з рівнинним рельєфом і свіжими родючими ґрунтами. Підбір площ під розсадники розпочали в 50-их роках. У той час кожне лісництво мало на своїй території кілька лісорозсадників, а кожний обхід повинен був мати індивідуальний лісорозсадник площею до 0,01 га для вирощування рідкісних на той час екзотів і набуття практики у вирощуванні посадматеріалу. З часом, при впровадженні механізації в лісогосподарське виробництво, кількість невеликих за площею лісорозсадників різко зменшувалася. У 1964-1969 рр. було закладено базовий лісорозсадник шляхом розкорчовки грабового насадження в Колиндянському лісництві площею 20,6 га, з метою впровадження комплексу механізації виробничих процесів із вирощування посадкового матеріалу, проведення штучного поливу за допомогою зрошувальної системи «Сигма2.
Площа лісорозсадника було поділено на 4 посівних поля та 4 поля шкільного відділення. В шкільному відділенні в основному висаджували породи для вирощування крупномірного посадкового матеріалу. У посівному відділенні лісорозсадника перше поле займали однорічні сіянці, друге – дворічні, третє – сидеральний пар, 4 – чорний пар.
Ідея створення базового лісорозсадника була економічно доцільною, проте практично виникали труднощі у своєчасному забезпеченні посадковим матеріалом південних лісництв підприємства – Заліщицького, Наддністрянського, Гермаківського і частково Борщівського – у розсаднику ще лежав сніг, а в даних лісництвах уже пересихав ґрунт на лісокультурних площах. Тому було прийнято рішення про створення лісорозсадників у кожному лісництві зі врахуванням сконцентрованості лісокультурних площ.
Лісове насіння заготовляли всі лісництва і після його переробки та перевірки на контрольній лісонасінній станції передавали на базовий лісорозсадник. Ґрунти розсадника поступово виснажувалися, доводилося завозити чорнозем, торф, пісок, із яких готувався торфокомпост для мульчування посівів і поліпшення родючості грунту.
1969 року в розсаднику було посіяно жолуді дуба звичайного на площі 5,34 га та 0,5 га різних деревно-чагарникових порід сівалкою СЛН-4, яку придбали в Унгенському ЛМС Молдавської РСР (лісничим Реденського лісництва цієї ЛМС працював нині покійний Ф.Чайковський, виходець із села Колиндяни).
Догляд за посівами проводився тракторним культиватором, навішаним на самохідне шасі Т-16М. Викопували посадковий матеріал викопною скобою навішаною на трактор ДТ-54. На базовому лісорозсаднику під керівництвом майстра працювало 2 трактористи та 4 членів лісокультурної бригади.
На території лісорозсадника було побудовано під’їзну та центральну дороги з твердим покриттям, площу огороджено, побудовано склад для зберігання насіння, отрутохімікатів, басейн для наповнення водою для поливу посівів, траншею для зберігання жолудів і стратифікації інших порід,холодильник для консервації посадкового матеріалу та інших службових приміщень та споруд, створено умови для безпечної та безперебійної роботи працівників розсадника, забезпечення їх роботами за будь-яких погодних та сезонних умов.
На базі базового лісорозсадника неодноразово проводили семінари з обміну досвідом лісівників Тернопільщини, Вінниччини, Хмельниччини, проходив тут і республіканський семінар.
Заслуговують щирої подяки працівники лісництва, які освоювали та працювали і працюють над вирощуванням посадкового матеріалу у базовому лісорозсаднику – майстри лісу Й.Попіль, В.Юрків, трактористи Ю.Іваничко, М.Слота, бригадир тракторної бригади Б.Хаба, лісокультурні робітники – бригадир О.Білінська, Г.Іванюк, П.Українець, лісничі А.Науменко, В.Томків і багато інших. Велику технічну допомогу в організації розсадника, застосувавши свій досвід та знання при вирощуванні посад матеріалу надала старший інженер лісових культур держлісгоспу М.Солтисюк.
На базі Колиндянської школи працювало шкільне лісництво, учні якого безпосередньо від працівників лісництва набували практичних навиків та знань із вирощування посадкового матеріалу.
Загалом у держлісгоспі обсяги вирощування стандартного посадматеріалу були різними і залежали від обсягів лісовідновлення та лісорозведення, потреб на озеленення: від 6 млн. шт. стандартних сіянців та саджанців (1957 року) та 3,7 млн. шт. (1943-1945 рр.), 4 млн. шт. (1944 р.), 2,2 млн. шт. (1991). Наразі щорічно лісництва щорічно вирощують майже 1 млн. штук стандартного посадкового матеріалу, який використовується для власних потреб та для реалізації на озеленення.
Деревні та чагарникові породи розмножуються не лише насінням, а й живцями – здеревілими (зимовими) та літніми (зеленими). В умовах держлісгоспу набуто колосальний досвід зеленого живцювання деревних порід у закритому грунті. Піонерами такого виду розмноження декоративних порід було Гермаківське та Заліщицьке лісництва. Їх досвід роботи набув поширення в лісництвах держлісгоспу.
Сьогодні шляхом зеленого живцювання в лісництвах вирощується широкий асортимент деревно-чагарникових порід – ялини колючої та сріблястої, ялини канадської, туї західної різноманітних форм, ялівців козацького і колоновидного, самшиту і багатьох інших.
Створення лісових культур
Створювати лісові культури на території лісгоспу почали майже 160-170 років назад, підтвердженням цього є культури такого віку на дачі «Галілея», що в Улашківському лісництві.
Головними лісоутворюючими породами в умовах лісгоспу є дуб черешчатий із домішкою ясена звичайного, липи дрібнолистої, граба, бука лісового. З екзотів вводили і вводяться в лісові культури модрина європейська та японська, горіх чорний, дугласія – чистими культурами з метою зменшення обороту рубки та скорочення термінів вирощування цінної деревини.
Насадження ялини спочатку привертали увагу швидким ростом в умовах дібров, однак вона дуже пошкоджується кореневою губкою, що призводить до розладу її чистих насаджень на значних площах при буревіях (Білецьке, Колиндянське лісництва у 1945 році).
Лісові культури дуба, створені посівом жолудя, у 30 років ростуть краще, ніж посаджені сіянцями, - дуби в них повнодеревніші і стрункіші, ніж посаджені.
Лісові культури дуба створювалися з участю бука лісового, окремими рядами вводили модрину європейську 500-1000 шт./га – такі насадження в подальшому у 30-35-річному віці перейшли у чисто модринові. Практика показала, що модрину необхідно вводити не більше 40-100 шт./га і бажано на другий рік після посіву чи посадки дуба або таку ж кількість ялини європейської в міжряддя дуба з умовою вибірки її під час останніх прочисток проріджування. З супутніх порід вводили липу, клени, ясен за їх відсутності в природному поновленні.
Лісгосп у період масових посадок 1950-1960 рр. створив понад 10 тисяч гектарів лісових культур, із них дуба черешчатого на площі 5500 га, ялини – 1600 га, сосни звичайної – 1400 га, дуба з модриною – 600 га, модрини європейської – понад 240 гектарів. Найбільші обсяги посадок на рік становили 1200-1300 га (1954-1960 рр.). 1954 року створено лісових культур на площі 1629 гектарів.
Разом із відновленням лісів державного лісового фонду лісівники створювали захисні насадження шляхом лісорозведення на землях колгоспів та радгоспів (на ярах і балках, на крутосхилах) з 1956 року. Цих лісів, як було вже згадано, створено на площі 3400 га. Максимальні обсяги лісорозведення припадали на 1966-1975 рр. у середньому по 300-350 га на рік (1974 року – 533 га). Посадки створювали згідно з проектами, затвердженими «Укрземпроектом». Висаджували невибагливі до ґрунтових умов породи, які протидіяли процесам ерозії ґрунтів та яроутворення: сосна звичайна, акація біла, береза бородавчаста, граб і ін.. Із чагарникових порід – шипшина, глід, терен, лох, які є базою для заготівлі лікарської сировини і кормовою базою для диких звірів і птахів.
Одним із трудомістких процесів лісовідновлення є підготовка ґрунту на свіжих нерозкорчованих лісосіках, яка проводилась в основному вручну. Тому лісівники і раціоналізатори лісгоспу розробили фрезу для ґрунтової підготовки. Фрезу змонтували на базі заднього моста вантажного автомобіля ГАЗ-51. Завдяки творчому підходові до виконання роботи з механізації підготовки грунту працівникам із механізації вдалося збільшити продуктивність праці з 13 до 44 відсотків.
