У народі кажуть, той, хто не знає свого минулого, приречений бути позбавленим свого майбуття. Так це чи ні, вирішувати кожному особисто, але, погодьтеся, з історії можна не лише дізнатися про те, що і як було, з неї багато чого корисного і повчального можна почерпнути для себе на зараз, незважаючи на те, що події відбувалися кілька десятків років чи навіть століть тому.
У цій статті, яка матиме кілька частин через її змістовний обсяг, йтиметься про історію Чортківського держлісгоспу. Своїми спогадами у нарисі ділиться Володимир Томків, ветеран лісової галузі, людина, яка віддала служінню лісові майже п’ять десятиліть, пропрацювавши 47 років на підприємстві.
Чортківський лісгосп організовано у вересні 1939 року на базі державних, церковно-монастирських та приватних лісів довоєнної Польщі. 1941-44 роках Тернопілля перебувало під німецько-фашистською окупацією. Господарство відновило свою роботу з червня 1944 р. у складі 9 лісництв: Білецького, Копичинецького, Улашківського, Скала-Подільського, Буданівського, Колиндянського, Вовківського, Гермаківського та Заліщицького.
Тоді обов’язки директора лісгоспу тимчасово виконував Мар’ян Висоцький (поляк за національністю). З 20 червня 1944 року директором Чортківського лісгоспу став Йосип Шилов.
Лісничих зобов’язали укомплектувати апарат лісової охорони: лісників, об’їздників, бухгалтерів та обслуговуючий персонал. Одночасно вони були зобов’язані підраховувати збитки за період німецько-фашистського «господарювання» за матеріальними цінностями, деревині всіх сортиментів заготівель лісгоспу у 1941 році та вирубаній німцями за воєнний період по масі, сортиментах і площі в гектарах, по розсадниках – у площі і за породами, фруктових садах – за породами (який врожай фруктів втрачено за час окупації). Підраховувати треба було також втрату рухомого й нерухомого майна, споруд, будинків (у тому числі житлових), контор, господарських будівель, транспорту, лісогосподарського інвертаря та ін.
Головними функціями лісгоспів у післявоєнний період були охорона лісу, заготівля та відправлення на шахти Донбасу рудничних стойок, збір кори бересклету (бруслини). Проводився відбір і клеймування високостовбурної деревини та дров для відправки залізницею до Москви та інших міст країни.
Відділ робітничого постачання, який забезпечував працівників лісгоспу продуктами та карточками, очолив Михайло Маліцький. 1945 року відділ відкрив буфети у Чорткові та Заліщиках, 1947 – швейну та взуттєву фабрики. Контора лісгоспу знаходилася тоді на вул. Копичинецькій, за мостом, біля річки Серет.
1944 року відновлено 250 гектарів лісів. Проводилися рубки догляду за лісом (освітлення – 459 га, прочищення – 961 га, прорідження – 332 га, прохідні рубки – 204 га, вибіркові санітарні рубки на площі 1644 га, очищення від захаращень – 493 га).
У Скала-Подільському лісництві працював цех із виготовлення товарів народного споживання, проводили випалювання вугілля, вапна тощо. Були цехи й у інших лісництвах.
Про обсяги самовільних рубок лісу свідчать матеріали ревізії обходів, які проводили двічі на рік – навесні і восени (1944 р. – 1041 куб. м, 1949 – 1164 куб. м).
З 1944 року розпочалося навчання з підвищення якості знань масових професій для лісників і об’їздників за 140-годинною програмою.
Станом на 1 січня 1944 року у лісництвах працювало 226 осіб, з них 16 об’їздників, 79 лісників, 109 постійних лісорубів, 7 їздових.
З 1949 року розвивається насінництво для вирощування лісу, взірці насіння на апробацію відсилали у Львівську контрольну насінну станцію. Наступного року жолуді дуба з масового збору відправляли в Саратовську та інші області для створення полезахисних лісосмуг. З тих пір почалося закріплення всього виду робіт зі створення лісових культур (підготовка грунту, посадка лісокультур, догляд за ними, закладення лісових розсадників, шкілок та плантацій) із формування лісокультурних бригад із сезонних робітників.
Самовільні рубки на той час чинили ще доволі масово (1950 р. 1042 куб. м), унаслідок чого було звільнено з роботи 6 лісників, а справи передано до судових інстанцій.
1951 року розпочали підбір площ під розсадники. Посаджено 571 га лісових культур, посіяно 10 га дуба. Продовжували заготівлю кори бересклета для гумової промисловості (2434 кг).
Лісовпорядкування лісів проведено Першою Київською експедицією лісовпорядкування (1951 р.), раніше вони проводилися за Польщі – у 1925 та 1935 роках, однак матеріалів стосовно цього не збереглося. Згідно з проектом лісовпорядкування започатковано інтенсивне ведення лісового господарства, збільшилися лісовідновлювальні роботи, заготовляли насіння лісових порід, закладали розсадники та шкілки для вирощування посадкового матеріалу для лісовідновлення та озеленення міст і населених пунктів.
З 1952 року започатковано навчання з поліпшення якості рубок догляду за лісом, а також раціональній розробці при заготівлі деревини на рубках головного і проміжного користування. Були організовані двомісячні курси підвищення кваліфікації майстрів (об’їздників) при Копичинецькому лісництві.
1954 року за досягнуті успіхи ведення лісового господарства 17 працівників лісгоспу відрядили до Москви для участі у сільськогосподарській виставці.
Щоразу зростали обсяги лісовідновних робіт. Так, 1956 року створено лісових культур на площі 1072 гектари. Проводилися роботи з заготівлі і відвантаження екстрактової сировини для шкіряної промисловості.
1957 року 7 працівників лісгоспу повторно взяли участь у сільськогосподарській виставці у Москві за досягнуті успіхи в праці, лісгосп нагороджено золотими і срібними медалями виставок.
Навесні 1954 року створено лісових культур на площі 1643 гектари, 1959 р. – 1354. Цього ж року всі лісгоспи перейменували на лісгоспзаги, які стали підпорядковуватися Львівському управлінню лісгоспзагу. Пізніше було організовано Тернопільське управління лісового господарства і лісозаготівель, начальником якого став Микола Романський, який на той час обіймав посаду директора Чортківського лісгоспзагу. На його місце призначено Георгія Домбровського. 22 грудня 1955 року Чортківський лісгоспзаг реорганізовано у виробничопоказовий лісгосп.
З 1962 року посаду об’їздника скасовано, натомість впроваджено нову посаду – техніка-лісовода.
За вісім років (1954-1962 рр.) лісгосп провів велику роботу з реконструкції порослевих грабняків на площі 4500 гектарів – результату хижацького лісокористування у минулому. Реконструкцію проводили у два прийоми. Під час першого зріджували до повноти 0,3-0,4 з наступною посадкою дуба, ялини звичайної, липи і інших порід. Наступний етап – через 1-2 роки проводили суцільну рубку залишків попереднього деревостану.
Згідно з архівними матеріалами, з метою популяризації впровадження у виробництво передових методів роботи, 13-14 червня 1954 року у Гермаківському та Заліщицькому лісництвах проводилася екскурсія-семінар з обміну досвідом роботи, учасниками якої були лісники, об’їздники, техніки-лісівники, помічники лісничих та інженерно-технічні працівники лісгоспу. Під час семінару оглянуто ділянки реконструкції малоцінних насаджень, лісові культури, розсадники, дендрарії, кімнати лісогосподарської пропаганди й інші об’єкти, а також проведено лекції, під час яких проведено дискусії зі спеціальних тем.
Особливу увагу сконцентровано на вивчення ефективніших прийомів реконструкції малоцінних лісів, створення лісових культур різних типів, різними методами, проведення осінніх посівів у розсадниках при вирощуванні посадкового матеріалу листяних і шпилькових порід, досвіду Гермаківського лісництва з закладення дендропарку і оформлення кімнати лісогосподарської пропаганди. В обох лісництвах оглядали взірцево оформлені обходи, об’їзди та контори. Семінар із обміну досвідом дав позитивний результат щодо підвищення технічних знань і досвіду всіх учасників.
Далі буде…
Щомісячне обласне спеціалізоване видання "ТернопоЛІС"
