Найнебезпечніший ворог лісу – вогонь, у 95% випадків ліс горить з вини людини. Рідкісний туристичний похід обходиться без багаття. Але не завжди вогонь буває лагідним, домашнім. При великій лісовій пожежі вогонь – страшна стихія, що безжально знищує все живе на своєму шляху. Після пожежі на десятки років залишається мертва зона: голі, почорнілі стовбури, чорна земля. Не залишається ні птахів, ні звірів, ні навіть мурах.
Часто в виникненні пожеж бувають винні й туристи. Не погашені вчасно багаття й сірники стають причиною лісової пожежі. Туристичні багаття заподіюють шкоду стовбурам дерев, які знаходяться поруч, навіть якщо вони розташовані на відстані 3-5 метрів від вогню. Тепло, поширюючись від багаття, нагріває кору й живі тканини стовбура під нею, що призводить до його загибелі. Багаття приносить шкоду й лісовому грунту. Від сильного вогню вона спікається і на місці вогнища протягом багатьох років не з'являється рослинність.
Ось чому розводити багаття в лісі слід лише в суворо визначених для цього місцях.
Навіть на спеціально відведеному майданчику не можна розпалювати надмірно великих вогнищ. Багаття «до небес» іскрить і стріляє, готувати їжу на ньому вкрай незручно, сушити одяг небезпечно. Сніп іскор за вітряної погоди сягає дерев, що ростуть поруч, багаття стріляє головешками на велику відстань, велике полум’я може легко вийти з-під контролю.
Рекомендується обкопувати місце багаття канавкою або обкладати камінням, щоб вогонь не «втік» лісовою підстилкою. Не залишайте багаття без нагляду. Якщо покидаєте місце відпочинку багаття після заливання водою рекомендується закидати вологим грунтом і притоптувати.
Випадково розбитий скляний посуд, банки з-під консервів слід забирати із собою. Після залишення місця відпочинку воно має бути чистим.
Людина – друг природи. Тому їй необхідно знати, що можна використовувати як паливо без шкоди для лісу. Грамотні мандрівники, як санітари лісу, використовують на паливо хмиз (сухі дрібні сучки), тонкостовбурний сухостій.